Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАЙКРАЩИЙ ПОДАРУНОК У тих святкових тижнях багато говоримо та думаємо про подарунки. Бо то і св. Миколай і Різдво і ’’Крісмес”, який ми тут на американській землі так чи інакше святкуємо і, до якого з пройденими роками зовсім вже привикли та достосувалися. Отож в останніх тижнях ми давали подарунки, приймали, а тепер коли ця подарункова гарячка за кінчилася, знову приходить отверезіння, а з ним дум ки чи було це все у тому розмірі потрібне? Чи варте воно було такого нашого зусилля, бігання по крамницях і розв’язування питання, що кому дарувати? Звичайно, ізза браку часу (бож ми вже хвороб ливо всі не маємо часу а у святочному сезоні та недуга доходить до такого стану, що стає просто критичною) в неодному випадку купуємо, що попало аби тільки мати подарунок для кожного з родини чи близьких, яким годиться щось дати. А тимчасом не у припадковості подарунка ціль а у виказанні уваги, думки і серця до другого. Справді воно так, як кажуть американці, що ”це думка, яка найбільше числиться”. Та думка найважливіша і тому нас так зворушують її докази і ті подарунки, в яких її відчувається. Такі подарунки на вагу золота, навіть якщо їхня ціна далеко не дорівнює найдорожчим золотим ланцюгам чи брилянтам. Саме такий пишається тепер у мене і він це либонь найбільший скарб, що його маю. Він це доказ дружби і любови цілого ряду близьких мені людей, виконаний їхніми руками але передусім їхніми серцями. Бо як можна інакше вияснити ту велику працю, що її всі вони вложили, щоб перевести в життя наскрізь оригінальну ідею, зробити накри вало, в яке вшито цілий ряд близьких та спільних споминів. Там і обгортка ’’Юнака” і пластова відзна ка, зариси родинного дому, там і китичка калини і карлики з далекого лісу, там зозулька, когутик, єнот, полуниці та навіть олівці, що помагають передавати думки на папір. А все разом получене в одну гармо нійну цілість з приміненням вишивки і відповідних кольорів. Чи можна уявити собі кращий та більш про думаний подарунок? Правда, він не був призначений під ялинку чи від св. Миколая, а відзначував один із рівних років народження — але він доказом скільки можна гарного придумати навіть не заглядаючи до крамниць і тому я хотіла тією ідеєю поділитися з читачками. Не кожний має щастя такий подарунок дістати в житті, але напевно кожний із нас може на свій спосіб дарувати близьким собі дещо з почувань і серця. А це завжди та при кожній нагоді викликує справжню радість і для того, що дає і для того, що приймає. О-КА Докінчення: БУЛА РІЗДВЯНА КАЗКА Найскорше підбіг до ялинки маленький братчик: — О! Як гарно, гарно!!! — Доня подала руку старшій сестрі і поважно з рештою родини ввійшла до вітальні. Там станула у кутку, піднесла голову на вершок ялинки і думала: — А той ’’ангелик” скляний — .... Не співала. І тільки, коли мама роздавала подарки і вручила їй велику ляльку, що ще й у тій хвилині кліпнула очи ма, по хмурному обличчі Доні пробігла усмішка. Вона притулила лялю до грудей і вибігла до спальні та так і з лялькою лягла у своє ліжко. Там похили лась над нею і крізь сльози сповідалась їй із свого горя. Так і заснула. За деякий час ввійшла до спальні мати. Зі здивуванням побачила, що Доня зодягнута спить з лялькою. Вона почала її поволі роздягати, а тоді Доня роз крила пів-сонні очі і вимовила: — Мені вже ’’ангелик” ніколи не принесе ялинки, ні дарунку, ніколи... І мати зрозуміла; не знала тільки, як це сталось: — Це життя вже відібрало у неї казку різдвяної ночі, .. і ще не раз відбере у неї життьову казку., бо воно Життя .. НАШЕ ЖИТТЯ, СІЧЕНЬ 1983 7
Page load link
Go to Top