Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАРТА РІДНА БУЛА РІЗДВЯНА КАЗКА Доні було не більше 6-ти років. Вона вже вміла читати і писати, але над усе любила, як мама читала їй казки і оповідання, часом веселі сміховинки. Тоді Доня заходилась голосним реготанням, а батько зав важував: — Ти забагато смієшся, ти все смієшся...” Тоді втручалась мати: — Та хай сміється, поки життя її пестить —... Наближалось Різдво, на яке Доня вже довго жда ла. Бо що ж могло бути кращого для неї, що ж могло бути так небуденного, коли Святу Вечерю спожива ла вся родина не при світлі лямпи, а при свічках, коли обділялись дрібними кусниками хліба з медом і називали цей хліб ’’проскуркою”, коли їли деякі інші страви, як щодня, а одну з них називали ’’кутя”. До ня її не любила, але тато казав, що всі українські ді ти на Свят-Вечір їдять кутю і Доня також мусить її їсти. Тоді вона скоро проковтувала одну ложечку ку ті і закушувала маківником. Але те, що діялось по вечері, Доня ледве могла б передати словами. Бо уявіть собі: якась невидима ру ка відкривала навстіж від вітальні двері (Доня не зав важувала, що під кінець вечері старший брат зникав від столу), а там, там... чудова ялинка, що її приніс ’’ангелик”, вся освітлена різнокольоровими свічками, прибрана срібним волоссям, позолоченими горішка ми, цукерками, кулями, а на самому вершку янгол зі срібною трубкою в руках. Під ялинкою пакуночки- даруночки.... В кімнаті темнаво. Вся родина стоїть кругом ялинки, а батько своїм гарним голосом по чинає.. ” Бог Предвічний..” Всі співають разом з та том, співає і Доня і навіть її молодший братчик щось мугикає, широко відкриваючи уста. І хоч Доня зайнята співом, то часто косом погля дає на ці даруночки під ялинкою і думає: — А що я цього року дістану від ’’ангелика”.. — А відспівавши коляду, мама підходить до ялин ки і каже: — Ну! Побачимо, діти, хто був чемний цього року. Що їм принесли ’’ангелики” в пакунку, а може декому й різку чортик приніс? ..... ” І так було з року в рік. Але одного року сталось інакше. На Свят-Вечір вранці старший брат замкнув на ключ двері від вітальні і сказав, що там роблять по рядки і дітям не вільно входити. Доня здивовано поглянула на брата і призаду- малась: — — Адже ж порядки у вітальні роблять кожного тижня, а ніхто дверей не замикає на ключ. Вирішила справу провірити. Скориставшись з цього, що того дня старші діть ми менше займались, бо були зайняті приготуван ням до Свят, Доня присунула до ’’креденсу” (шафка з порцеляною) крісло і столик і вилізла наверх, та поклалась за пуделками, які хтось поклав на сам краєчок. В напруженні чекала. За якийсь не дуже довгий час заскрипів у замку ключ у дверях вітальні і в них станув старший брат та чогось розглядавсь по їдальні, де заховалась Доня. І Доня крізь широкий отвір у дверях побачила.... О, Боже!... Вона побачила зелену смереку, таку, які ростуть і в їх городі, а біля неї свою старшу се стру, що чіпляла на галузки ялинкові прикраси. Доня якусь хвилину приглядалась цьому, а по тім сльози набігли до очей і вона подумала”. — То не ’’ангелик” приносить ялинку, то сестра її "робить”... То чому... чому їй казали, що то ’’анге лик”..? ..... Скрипнув знову у дверях ключ від вітальні. Доня злізла з "креденсу” і заховалась за софу. Там дала волю сльозам, які струмками спливали по її облич чі.... — Доню, Доню почула голос матері з кухні. Ходи до мене, поможи посипати тістечка цукром — Доня не рухалась. І тільки, коли мати ввійшла до їдальні і запитала її молодшого братчика, що бавився у кутку кльоци- ками, де Доня, — а він відповів, що сидить за со фою, щойно тоді, вона вийшла зі своєї криївки. — Ти плакала — запитала мама, пильно розгля даючи її зачервоніле обличчя і її розбурене волосся. Доня похилила голову і мовчала. — Сварились чи побились? — запитала мама братчика. — Ні— Мама взяла Доню за руку, відвела до умивальні, обмила обличчя і руки і взяла зі собою до кухні. Доня послушно виконувала завдану мамою ро боту, але її звичайна усмішка зникла. Свята Вечеря почалась. Родинний святковий на стрій охопив присутніх.. Доня тільки сиділа з похиленою головою і мов чала. Звернув увагу на її дивну поведінку батько і всі присутні. — Вона певно хвора?... — зажурено завважила мама. Доня заперечуюче похитала головою. — Діти мають свої примхи — докинув старший брат — це пройде. — І як завжди невидима рука відкрила широко две рі від вітальні і привітала з Різдвом Христовим при сутніх пишна ялинка. 6 НАШЕ ЖИТТЯ, СІЧЕНЬ 1983 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
