Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАРТА РІДНА БУЛА РІЗДВЯНА КАЗКА Доні було не більше 6-ти років. Вона вже вміла читати і писати, але над усе любила, як мама читала їй казки і оповідання, часом веселі сміховинки. Тоді Доня заходилась голосним реготанням, а батько зав важував: — Ти забагато смієшся, ти все смієшся...” Тоді втручалась мати: — Та хай сміється, поки життя її пестить —... Наближалось Різдво, на яке Доня вже довго жда ла. Бо що ж могло бути кращого для неї, що ж могло бути так небуденного, коли Святу Вечерю спожива ла вся родина не при світлі лямпи, а при свічках, коли обділялись дрібними кусниками хліба з медом і називали цей хліб ’’проскуркою”, коли їли деякі інші страви, як щодня, а одну з них називали ’’кутя”. До ня її не любила, але тато казав, що всі українські ді ти на Свят-Вечір їдять кутю і Доня також мусить її їсти. Тоді вона скоро проковтувала одну ложечку ку ті і закушувала маківником. Але те, що діялось по вечері, Доня ледве могла б передати словами. Бо уявіть собі: якась невидима ру ка відкривала навстіж від вітальні двері (Доня не зав важувала, що під кінець вечері старший брат зникав від столу), а там, там... чудова ялинка, що її приніс ’’ангелик”, вся освітлена різнокольоровими свічками, прибрана срібним волоссям, позолоченими горішка ми, цукерками, кулями, а на самому вершку янгол зі срібною трубкою в руках. Під ялинкою пакуночки- даруночки.... В кімнаті темнаво. Вся родина стоїть кругом ялинки, а батько своїм гарним голосом по чинає.. ” Бог Предвічний..” Всі співають разом з та том, співає і Доня і навіть її молодший братчик щось мугикає, широко відкриваючи уста. І хоч Доня зайнята співом, то часто косом погля дає на ці даруночки під ялинкою і думає: — А що я цього року дістану від ’’ангелика”.. — А відспівавши коляду, мама підходить до ялин ки і каже: — Ну! Побачимо, діти, хто був чемний цього року. Що їм принесли ’’ангелики” в пакунку, а може декому й різку чортик приніс? ..... ” І так було з року в рік. Але одного року сталось інакше. На Свят-Вечір вранці старший брат замкнув на ключ двері від вітальні і сказав, що там роблять по рядки і дітям не вільно входити. Доня здивовано поглянула на брата і призаду- малась: — — Адже ж порядки у вітальні роблять кожного тижня, а ніхто дверей не замикає на ключ. Вирішила справу провірити. Скориставшись з цього, що того дня старші діть ми менше займались, бо були зайняті приготуван ням до Свят, Доня присунула до ’’креденсу” (шафка з порцеляною) крісло і столик і вилізла наверх, та поклалась за пуделками, які хтось поклав на сам краєчок. В напруженні чекала. За якийсь не дуже довгий час заскрипів у замку ключ у дверях вітальні і в них станув старший брат та чогось розглядавсь по їдальні, де заховалась Доня. І Доня крізь широкий отвір у дверях побачила.... О, Боже!... Вона побачила зелену смереку, таку, які ростуть і в їх городі, а біля неї свою старшу се стру, що чіпляла на галузки ялинкові прикраси. Доня якусь хвилину приглядалась цьому, а по тім сльози набігли до очей і вона подумала”. — То не ’’ангелик” приносить ялинку, то сестра її "робить”... То чому... чому їй казали, що то ’’анге лик”..? ..... Скрипнув знову у дверях ключ від вітальні. Доня злізла з "креденсу” і заховалась за софу. Там дала волю сльозам, які струмками спливали по її облич чі.... — Доню, Доню почула голос матері з кухні. Ходи до мене, поможи посипати тістечка цукром — Доня не рухалась. І тільки, коли мати ввійшла до їдальні і запитала її молодшого братчика, що бавився у кутку кльоци- ками, де Доня, — а він відповів, що сидить за со фою, щойно тоді, вона вийшла зі своєї криївки. — Ти плакала — запитала мама, пильно розгля даючи її зачервоніле обличчя і її розбурене волосся. Доня похилила голову і мовчала. — Сварились чи побились? — запитала мама братчика. — Ні— Мама взяла Доню за руку, відвела до умивальні, обмила обличчя і руки і взяла зі собою до кухні. Доня послушно виконувала завдану мамою ро боту, але її звичайна усмішка зникла. Свята Вечеря почалась. Родинний святковий на стрій охопив присутніх.. Доня тільки сиділа з похиленою головою і мов чала. Звернув увагу на її дивну поведінку батько і всі присутні. — Вона певно хвора?... — зажурено завважила мама. Доня заперечуюче похитала головою. — Діти мають свої примхи — докинув старший брат — це пройде. — І як завжди невидима рука відкрила широко две рі від вітальні і привітала з Різдвом Христовим при сутніх пишна ялинка. 6 НАШЕ ЖИТТЯ, СІЧЕНЬ 1983 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
