Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Никифоряк, Степан і Мирон Скорупи, Віра Боднарук, Мирон Рудницький, Орест Захарій. Студентки — Леся і Ліда Серафини, Нана Захарій і Діяна Оменцінська відспівали три пісні, а учениці середньої школи — Христя Андрушків, Наталка Конопада і Христя Зарицька в'язанку народніх пісень. До співу і танців аком- паньював Андрій Стасів, молодий здібний музика. Марічка Никифоряк по-мистецьки відіграла на фортепіяні "Ганку” пісня України-Дітріха і Етюд-марш А. Коломийця. Реня Юзич виконала танок "Водограй”, а відтак народні танки власного укладу з групою учениць середньої школи — О. Демчук, П. Гришко, Н. Капітанець, X. Ляш, Й. Маркович, Р. Ременюк, С. Василенко. Леся Кізима і Соня Бараник ефектовно виконали танок "Розквіт”. Накінець всі юні виконавці програми відспівали "Коломийки" укладу Я. Казан івської. Публіка була задоволена, тільки шкода що було її мало. Ми, старше покоління, проливаємо крокодилячі сльози, що наша молодь відходить від нас, а де був провід громади, коли молодь виступала? Чи ми її піддержали? Як можемо від молоді вимагати уваги, коли не прив’язуємо уваги до неї? Не нарікаймо, а ділом докажім, що наша молодь є дорогою для нас і піддержуймо її. Ми, членки 63-го Відділу СУА, горді за тебе, дорога молоде, і обіцюємо тобі нашу піддержку в усіх виступах. Ярослава Казанівська ВИШИВАНІ ВЕЧЕРНИЦІ Ввечорі 13-го листопада 1982 р. 63-ій Відділ СУА ім. Софії Русової і 96-ий Відділ ім. Алли Горської в Дітройті влашту вали вишивані вечерниці. Після вечері почалась забава. Голова 63-го Відділу Ольга Захарій привітала гостей українською мовою, а голова 96-го Відділу Ліда Врублев- ська англійською. Аранжером забави був студент Віктор Потапенко, який гарно вив’язався з завдання. До жюрі належали пані: Мирослава Брездень, Ольга Дужа і Марія Константин. Новиною цьогорічної забави було те, що жюрі подало на розгляд з кожної категорії по п’ять вишивок, а гості вибирали найкращі. І так: довга суконка — Ліда Врублевська, коротка су конка — Ірина Марітчак, блюзка — Уляна Юрків. Чоловіча сорочка — д-р Петро Лазарчук, краватка — Воло димир Грушкевич. Ця 27-ма за чергою забава належить до кращих забав у Дітройті і притягає багато публіки. Цього року гостили ми молодь з інших міст, яка приїхала на з’їзд СУМА. Вона внесла багато життя і захвату. З кожним роком більше пань приходить у вишиваних сукнях і блюзках, а також багато чоловіків у вишиваних сорочках і краватках. Ми задоволені, що плекаємо любов до вишивки і помагаємо нашій молоді в українській середній школі. Ярослава Казанівська ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ 10-го вересня 1982 р. закінчила свою земну мандрівку бл. п. Марія Ко- марницька-Г аврилюк. Покійна народилася 31-го жовтня 1899 р. у Винятицях, повіт Заліщики. Закінчила учительську семінарію в Ко ломиї. В умовинах польської окупації не могла дістати праці на рідних зем лях і мусіла виїхати до Польщі, де була вчителькою і управителькою шкіл. В 1929 р. одружилася з інж. Михайлом Гаврилюком. По війні працювала в шпиталях в таборі переміщених осіб у Міттенвальді, а опісля в Америці в школах і шпиталях Міссурі. По відхо ді на пенсію проживала деякий час на Фльоріді, а після смерти чоловіка у сина в Меріленді. 14-го вересня після похоронних відправ родина та приятелі відпрова дили Покійну на кладовище Мт. Олі- вет у Вашінґтоні Д.К. Вічна їй пам’ять! Замість квітів на могилу бл. п. Ма рії з Комарницьких-Гаврилюкової 78- ий Відділ СУА зложив 20.00 дол. на Пресовий Фонд ’’Нашого Ж иття”, Ярослава Оришкевич, пресова референтка 78-го Відділу СУА, Вашінґтон, Д.К. В ПАМ’ЯТЬ СОНІ'ЛАГОЛИ. Дня 25-го жовтня 1982 р. перестало битися серце нашої бувшої Союзянки Соні Лаголи, вірної Дружини, доброї Мами і Бабуні. Відійшла у Вічність по короткій і тяжкій недузі, на 60-му році життя. Народжена в Городенці в Україні, в домі Самуляків. В дитинстві втратила маму і виховувати Соню помагала батькові тета. Мрією моло дої Соні було працювати медичною сестрою. По закінченні народної школи працює у шпиталі в Городенці, здобуваючи освіту в даному напрям ку. Під час Другої світової війни несла поміч раненим на східньому фронті. Там дісталася в німецький полон, з якого втікає до Польщі, а потім до рідного міста Городенки. По смерті Батька під час німецької окупації виво зять Її разом з іншими на працю до Німеччини. Працювала у різних військових шпиталях. Під час бомбардування рятувала життя раненим, наражуючи своє. Не покидала своєї відданої праці і в таборах ”ДП". Обдарована гарним голосом, співала в церковних хорах. В Америці присвячує свій час і труд родинному життю. Виховує доню в глибокій вірі і любові до рідної мови. Це їй вповні вдалося. Дочка вийшла заміж за американця, але він прийняв український обряд, вдома панує дво мовність. За словами зятя: "наш обряд один із найкращих”. 32 НАШЕ ЖИТТЯ, СІЧЕНЬ 1983 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
