Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОДЗВІННЕ. МАРІЯ ГОЛОД Вітер осінний звіває листя сухе листопаду, листя, що так шелестіло пісню про квіти калини, дівчину між яворами як із стрільцем розмовляє.... Вітер зі Сходу надносить розголос дзвону-Кирила, голос крицевого серця, що в той сам бік ударяє. Щире вояцьке подзвінне з вежі крутої Корнятки: ...воїн-стрілець цей зі Львова... світові вістку голосить. король Казімір дивувався їхній відвазі і лицарству та обіцяв їм волю і життя лише, щоб зложили зброю. Однак не залишився живим ані один із них. Всі полягли смертю хоробрих, цим показавши дух своєї нації в останній хвилині життя. На місце острова Журавлихи пізніше в XX ст. була перенесена пам’ятка архітектури XVII ст., дерев’яна Михайлівська церква, в котрій за переказами сам Богдан Хмельницький молився перед боєм з Яном Казіміром. Тут в спеціяльному підземеллі та в каплиці були вміщені зібрані кості поляглих у нерівному бою захисників острівця Журавлихи. Про їх відвагу і бій свідчить чудово виконаний образ-ґравюра художника О. Данченка ’’Подвиг трьохсот”. Тут на місці бою славних запорожців, козаків і селян знаходиться церква св. Юрія Переможця і сімдесятиметровою стежкою під землею входиться до саркофагу-гроб- ниці, де донині покояться кості війська запорож- ського, що під проводом славного полковника Івана Богуна боролось з ворогом за останній рідний клаптик землі. Сама церква чудово розмальована нашим знаним художником І. Іжакевичем. Від часу бою під Берестечком до цього "пантеону” Волинської землі тягнулись щорічно в пам’ятний день бою тисячі прочан з цілої України, навіть і польські націо налісти не могли стримати величних прощ нашого богомольного народу на ці місця хоробро поляглих вірних синів нашої батьківщини з-перед кількох століть. Лише безбожна рука Кремля зупинила цей ентузіястичний і релігійний рух нашого побожного народу, а замінила це святе місце на звичайний музей Волині, куди побожні люди та національно свідома молодь, як екскурсанти та відвідувачі музею, приходять сюди зложити свою пошану та любов до загинувших незабутніх героїв нашої землі. Старанням Рівенського Обласного Музею та Львівського Історичного Музею й Інституту та Української Академії Наук, тут весь час проводяться археологічні досліди і розкопи та досьогодні знайдено на колишньому полі бою тисячі експонатів та музейних тепер речей як зброю, особисті речі НЕ ПИТАЙ Не випитуй мене про минуле, не торкай пережитих болів, заледве я те все призабула, що згинало мене до землі. Я не хочу про те говорити, як турботливі довжились дні, бо людині не можна прожити, що на долю склалося мені. Тож не буду я згадувать лиха і за щастям сльози не проллю. Хай спокійна година і тиха віджене всі минулі жалі. козаків, гаманці, порохівниці, казани та навіть чоботи і частини сорочок зі старовинним гаптом. Все вміщено вміло й фахово, хронологічно та типологічно в музеї-пам’ятнику, де висять чудово виконані портрети майже всіх визначних запорозьких полковників, отаманів, та самого гетьмана Богдана Хмельницького і церковні речі. Мушу зазначити, що ще під час мого перебу вання на Волині, я не раз бував тут на полі бою під с. Пляшевою та збирав у селян знайдені ними припадково при орці поля козацькі пам’ятки. Тепер я гордий назвати одного з теперішніх відомих дослідників і науковців, що провадять у цих місцях систематичні розкопи та досліди — це мого колишнього учня восьмої кляси лубенської державної польської гімназії Ігоря Свешнікова. Він є сином місцевого небагатого поміщика з с. Пляшева, св. п. Свешнікова, якого совєтська влада роз- кулачила давно, а його син Ігор став археологом світової слави. Про сестру його Ірину (теж мою ученицю) нічого не знаю. Сучасним Музеєм на полі ’’Берестецької битви” чи на т. зв. ’’Козацьких могилах” керує, як я згадував, Рівенський Обласний Музей. Для ілюстрації ’’Козацьких могил”, чи Берес тецької битви” подаю декілька малюнків. Шумлять тихо дерева. Сумно похиливши свої гілки та листя до землі, немов вкривають своїм сутінком краплини навік засохлої крови лицарів. Високі трави і збіжжя стеляться різнобарвними килимами понад кістьми поляглих за волю рідного краю і поневоленого народу. Порозкидані червоні маки та волошки вкрашають собою, замість вінків, поляглу славу і голови незабутніх лицарів нашого великого многострадального народу. Св. п. Тарас Чупринка, генерал нового покоління колишніх лицарів — написав невмирущі і правдиві слова до нас і нашого покоління: "Я певний, що зброї, яку ви одержали з рук Нації, не посоромите і прийдешнім поколінням передасте своє ім’я, вкрите безсмертною славою”. 12 НАШЕ ЖИТТЯ, СІЧЕНЬ 1983 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
