Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
українського жіночого руху, в яких українські жінки дали вклад у розвиток не тільки української спіль ноти, але у розвиток жіноцтва взагалі. В першу чергу, на Україні жінки мали тенденцію дефініювати фемінізм у значенні автономії одиниці, прав одиниці — так жінки як чоловіка. Але тому що український історичний розвиток завжди проходив на якійсь грані, завжди хтось звідкись нас атакував, життя жінки українки було дуже подібне до життя жінки американського заходу — frontier woman — яка була самопевна і уміла давати собі раду. Це характеристика зокрема жінок козаччини, але й піз ніших періодів. Я була здивована висновками деяких патріотичних українських авторів, які без доказів твердили у своїх статтях, що життя і досвід україн ських і російських жінок були засадничо подібні. Вони зовсім переочували специфіку життя на окраї нах, те що ми тут називаємо frontier experience, що так характеризувало жінок козацької доби. Одинока фемістична повість яку ми маємо — ’’Царівна” Ольги Кобилянської — підкреслює саме це змагання до автономії одиниці, змагання, яке веде саме жінка. Та кий підхід характеризує сучасну феміністичну філо софію: визволення — так; але після визволення, що? Рівноправність — так, але рівноправність без виправ лення умов, які довели до тієї нерівноправности, не має великого значення. І саме тут, Кобилянська схо пила суть особистої автономії. її критики, із Степа ном Смаль-Стоцьким на чолі, цього не завважили, а підкреслювали, що немає конфлікту між материн ством і творчістю, що Кобилянська насвітлила яку то важливу ролю грає мама. Само собою, ніхто не твер дить, що мама не грає важливої ролі, так само, як ні хто не може твердити, що батько не грає важливої ролі. Але що Кобилянська зробила і що характери зує розвиток фемінізму у міжвоєнному періоді на Ук раїні, це власне наголос на особисту автономію. Другим важливим аспектом вкладу українського фемінізму у розвиток сучасного фемінізму є особа Наталії Кобринської. Вона перша у світі висунула проблему подвійного навантаження жінки. Кобрин- ська була соціялісткою і її спершу особливо не ціка вило жіноче питання. Соціялістів в першій мірі ціка вило розв’язання соціяльних питань. Одначе швидко Кобринська зрозуміла, що саме наладнання еконо мічних проблем не розв’яже проблем, які стоять перед жінками. Вона зайшла в дискусію з Кларою Цеткин, ідеологом соціял-демократичного руху в Західній Европі, і аргументи Кобринської висунені у 1880-их і 1890-их роках це наче передбачення того, що сталось з жінками в Радянському Союзі і в інших країнах Східньої Европи сорок і п’ятдесят років піз ніше. Навіть, якщо прийде до будь-якого соціялізму — твердила Кобринська — і якщо в умовах соціяліз му буде запевнення жіночих прав, жінка буде зму шена з економічних причин піти поза хату на заробі ток. Без фемінізму, без зміни поглядів мужчин, одначе, жінка надалі мусітиме займатись усією до машньою господаркою. Оце і є те подвійне наванта ження — double burden, про я-ке стільки говоримо в США. Одначе Кобринську серйозно не трактували наші власні соціялісти, починаючи з Іваном Франком і Ми хайлом Павликом (до якоїсь міри це було зумовлене особистими відносинами між Павликом і Кобрин- ською.) Кобринська розвіювала цілий міт аргументу, мов ляв, мама, яка працює вдома, це мама, яка виховує дітей. Тим часом жінка-селянка не могла собі дозво лити на люксус бути виключно мамою, виховни- цею, дружиною. Кобринська, яка жила на селі, дуже добре знала скільки дітей вмирало, скільки дітей бу ли занедбані, коли жінки ішли працювати в поле, чи коли займалися фізичною працею в хатах без допо моги нинішних пральних машин, автоматичних ку хонь і інших приладів. Ідилічна картина жінки, яка сидить дома, грається з дітьми і чекає на свого чоло віка, це ніщо інше, як міт нашої середньої кляси, яка нині може дозволити собі на щось таке. Але жадна жінка-селянка, жадна жінка-робітниця не могла і мріяти про таку люксусову ідилію. Кобринська одна з перших у світі висунула справу того, що вона називала ’’захоронками” а що ми називаємо дитячими садками (як також того, чого ми часто боїмося, себто — Daycare centers) і закликала творення таких ’’захоронок” в кожному селі. Цю думку підхопили священики, які також бачили проблему, на яку звернула увагу Кобрин ська. (До речі, вона також доводила, що більш ра ціонально було б мати центральні кухні-харчівні, бо селяни часто-густо неправильно відживлялись. І як мали селяни правильно харчуватись, коли жінки, які відали цими справами, мусіли відпрацю вати десять і більше годин на полі?) Такі ’’захоронки” почали творитись ще за життя Кобринської, але тоді їй не віддано належного. Тоді говорилось, що це чеська ідея, яка перейшла на Україну. Подібний розвиток, подібна боротьба жінок за їхні права точилась на східніх українських землях, хоч донині майже усі твердять, що на Східній Украї ні фемінізму не було. Причина цього, думаю, є та, що фемінізм на східніх землях був ідентифікований з політичним лібералізмом, а російські ліберали не визнавали існування України. Ми майже зовсім за буваємо про боротьбу українського ’’консерватив ного” жіноцтва, зокрема в Києві і Харкові, за вищу освіту для жінок. Ми забуваємо про це тому що жін ки, які вели перед у цій боротьбі не належали до так званої прогресивної української інтелігенції, і через те про них багато не писалось. Найбільше матерія- лів про цих жінок я знайшла в архівах російської по ліції. Таким чином, завдяки пильності ’’охрани” ми можемо нині відтворити цілу боротьбу за жіночі пра ва, зокрема за право на вищу освіту. Найбільш цікавим вкладом українського фемініз му було те, що я називаю прагматичний фемінізм Союзу Українок у Східній Галичині, але також в ін ших частинах західнього поселення. Цей прагматич ний фемінізм, який уникав всякого роду теоризуван- ня, який допоміг модернізувати село, який допоміг піднести освіту жіноцтва, який був піонером у так званій практичній освіті — (Vocational training), про яку тепер так багато говориться в Америці, цей фемі нізм, який виріс на ґрунті перед- і не-індустріялізова- ного суспільства, являється конкретним вкладом у фемінізм взагалі. Деякі з творців цього прагматич ного фемінізму нині сидять між нами. Союз Украї нок, носій цього фемінізму, був єдиною масовою організацією жіноцтва в цілій Европі, яка з’єднувала усі кляси суспільства. Пропорційно у Союзі Украї- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
