Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ми назвали цю конференцію "Жінка у Двох Світах”. Жінки завжди живуть на різних площинах. Усі ми з дитинства чуємо про конфлікт: конфлікт материнства і кар’єри: конфлікт цього і того. Чоловіки також живуть на різних площинах, але вони цього або не помічають або не говорять про це. Ми говоримо, і через те створилось враження, що це виключно наш жіночий конфлікт, а не загальнолюд ський. Чоловіки ще тим різняться від жінок, що вони звичайно вважають свою інтерпретацію світу і свою інтерпретацію суспільних явищ центральними інтерпретаціями. Хто пише дипломатичну історію світу доводить, що дипломати керують світом. Хто пише про економічні процеси, пише із святого переконання абсолютної статистичної правди. Хто пише про літературні процеси, пише з небесних висот. Хто пише про історію жіноцтва.. ’’Пані Марто, коли ви перестанете бавитись цими дрібницями і повернетесь назад до серйозної праці?” Те, що тут ідеться про 55 відсотків цілого українського народу вважається дрібницею! Справа в тому, що більшість жінок з дитинства не є треновані дефініювати себе у ширшому маштабі, і через те ми дуже часто самі не свідомі важливости наших дій. Коли запитати жінок, які протягом двадцяти років виховували дітей, працювали в батьківських комітетах при школах, збирали громад ські фонди на важливі цілі, — коли таких жінок запитати, чим вони займалися, вони скромно від повідають: ”0 , нічим, насправді”, або, ”Я була домашньою господинею”, або, ’’дрібницями”. Такі жінки неґують свою вартість. Не так чоловіки! У праці, яку я оце викінчую, я намагаюсь дефініювати жінку у суспільстві і в історичному розвитку. В ході моїх дослідів я була змушена заду матись над нашим власним знанням нашої історії. Так в нашому суспільстві як і в нашій історії жінка завжди відсунена до жіночого ’’ґетта”. Рік 1876 це рік горезвісного Емського указу, коли на східніх землях України заборонено друкувати твори українською мовою. Того ж 1876-го року Олена Пчілка, мама Лесі Українки, сестра Михайла Драгоманова, видала книжку Український Орнамент (указ забороняв друковане слово — українофобські бюрократи, які укладали його не подумали про орнамент). Ми, які звичайно надто чулі до усіх річниць і до усієї символіки, зовсім переочили символіку цієї книжки Олени Пчілки. А це була, мабуть, перша книжка в цілому світі, видана жінкою, про народній орнамент. Це було ніби живе слово німого народу, яке підтверджувало існування того народу. Народ, якому відібрали мову, заговорив до світу власне тим народнім фолкльором, народнім елементом! Сама Олена Пчілка — аґресивна, енергійна жінка, не була надто люблена своїми сучасниками. Її брат — широковідомий і поважаний Михайло Драго- манів — кепкував, що вона не дуже інтелігентна — це про жінку, яка виховала і вивчила четверо дітей дома, зберігаючи їх перед русифікацією в школах. Збереження українського фолкльору, збере ження традицій це тільки один з аспектів, одна з оз нак нашого українства. Ми повинні також мати на увазі те, що нам треба пристосуватись до ширшого світу, саме до того світу, від якого материк тепер ізо льований. Україна є ізольована від нових течій, від яких ми не є відтяті. Через те нам треба до якоїсь мі ри дефініювати ці течії для України і для себе са мих. Життя завжди проходить через призму в різні площини і ми інтегруємо ці площини, переходимо з ролі в ролю, з площини на площину. Нам треба краще вивчити інтеграцію одиниці з різними площи нами. Однією з важливіших наших проблем під сучасну пору є те, що світ став більш мобільний: люди пересуваються швидше з ролі в ролю, з кляси в клясу, з держави до держави. За таких умов жінки можуть зіграти ключеву ролю. Серед жінок завжди була менша тенденція до ідеологічної призми світо сприймання та ідеологічної ексклюзивности. Ця кон ференція наявно ілюструє відсутність ідеологічної ексклюзивности. Жіночі організації, зокрема українські жіночі організації, починаючи з 1860-их, а ще більше 1870-их і 1880-их років дотепер, характерні дуже практичним і прагматичним підходом до своєї праці жінки звичайно не теори- зують. Жінки звичайно не сідають і не виробляють програм, не пишуть маніфестів. Жінки збираються і беруться того, що конечно треба зробити: починаючи від дитячих садків, починаючи від літе ратури, починаючи від всякого роду імпрез, від харитативно-допомогових заходів і не поминаючи міжнароднього типу репрезентацій. (Однією з причин чому не було відкритих атак на українські жіночі організації, було те, що жінки українки здобу ли собі доступ до міжнародніх організацій. Ще в половині 1880-их років Христина Алчевська висту пала в Парижі на одній з перших світових жіночих конференцій як представник недільних шкіл цілої Російської Імперії. Жаден з українських чоловіків не мав тоді подібного форуму!) Доступ українських жі ночих організацій до міжнародніх форумів був зокрема важливий після поразки визвольних зма гань у 1920-их і 1930-их роках. Але через те, що жін ки не звикли бачити себе через цілу призму світо вого маштабу, чи суспільного маштабу, вони не під креслювали цієї центральної ролі своїх власних ор ганізацій. Ми часто забуваємо, що стоїмо на раменах дру гих жінок, про існування яких ми не знаємо. Серед тих жінок є багато українок. Мої власні досліди над історією жіночих рухів взагалі спонукали мене стати членом Союзу Украї нок. Чим глибше я входжу в історію жінок, тим більше відкрито і переконливо я можу сказати: Так, це є важлива проблема. Так, я не маю нічого проти того, коли ви хочете називати мене феміністкою. Я також не маю нічого проти, коли хочете називати мене українкою, або льояльною громадянкою Аме рики. Ми не досить знаємо історію українського жіно чого руху. Часто через прірву між старшим і так зва ним молодшим поколінням: ми не знаємо історії на ших попередниць. Причини цього прості: жінки не писали історії, не вивчали історії, не цікавились іс торією. (Я свідомо вдаюсь у риторичну гіперболу — це наслідок кількарічних дослідів доступних мені джерельних матеріялів, які явилися першовідкрит- тям в стосунку до загальновідомих фактів і написа них досі праць.) Дозвольте накреслити тільки чотири аспекти
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
