Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПТАХ ЧАСУ.. Він прилетів звідти, де початок вічности. Не зупинився, тільки перелетів і полетів далі туди, де кінець вічности... Чому не зупинився над лукою чудовою, де квіти і сонце? Чому не зупинився над чорною країною жаху й розпачу? Чому не зупинився між людьми, що в тузі, щоб розвіяти її? Чому не зупинився між людьми спрагненими знання і не відкрив їм загадки вічности? Як народився він? Коли народився? З якого гнізда вилетів? Куди летить?... Чи у вирій, і чужину? Чи у ясну країну, де вічна весна? Чи слідами Орфея у підземелля Гадесу? ЧАС І ЙОГО ВИМІР Час має своє точне мірило: секунди, хвилини, годи ни, дні, тижні, роки. Його ділять пори року, а від них залежні шкільні чи університетські роки, час профе сійної праці, а для хліборобів час засівів і зборів зем них плодів. Мисливці, чи рибалки мають теж свої ’’сезони”. Але незалежно від такого відмірювання часу людина має своє особисте мірило проминаючого часу. Це відчуття скорого чи довгого проминання часу залежне від того, яким змістом цей час випов нений. Буває так, що час минає надто швидко і коли оглянутися поза себе то дивним видається, як скоро минули місяці чи й роки. Іншим разом час ніби за держався на місці й не йде вперед, не зближає нас до того чого очікуємо, надіємося, чи хочемо осягну ти. Час виповнений подіями, навіть важкими, коли промине видається довгим. Події, наче милеві стов пи, які визначують його довжину. Приємний час без подій видається миттю коли на нього оглянутися, коли він уже минув. Здавалося б, що цього, що минуло, пройшло не можна змінити, але буває, що людська пам'ять за кріплює по різному пережите, а інколи навіть зміняє, якщо не самі факти, події то їхнє забарвлення. Пере- яскравлює одне, усуває в тінь інше і ось пережите наче зміняється. Те, що колись видавалося важли вим стає незамітним, а мале виростає і набирає вирі шального значення. Для більшості з нас вересень закінчує час вака цій і ми можемо оглянутися і оцінити те що і як ми пережили. Техніка і її винаходи має вплив навіть для таких особистих переживань, як вакації. Взяти б хоч до уваги засоби швидкого переїзду чи перелету у най дальші кутки земної кулі, або комфорт серед здава лося б непроходимих лісів чи гір (а для декого цей комфорт видається особливо важливим). Це поши Чи бачить усміх і привіт? Чи чує прокльони і плач? Чи бачить хмари і блискавки громів? Чому байдужий? Чому задивлений кудись, де немає кінця і мети? Де вічний початок? Чому не бачить, не відчуває дійсного світу, яким летить? Чому летить від учора до завтра, не знаючи сьогодні, не знаючи миті від було до буде? Не знаю чи моменту ТЕПЕР? А може літ його, це вічне ТЕПЕР? Чому? Чому? Чому? Юст Десь у леті, 16-го березня 1972 р. рило круг можливостей, як і де провести вільний час, а з них людина повинна вибрати одну. Очевид но вибір ограничений матеріяльною, родинною, професійною ситуацією людини, її здоров’ям, віком тощо. Остаються ще особисті зацікавлення, зами лування, конечність відпочинку тощо. Навіть такі за милування як туристика, подорожування можуть ма ти різні аспекти. Одні подорожують на те, щоб запи сати (і похвалитися), скільки країн звиділи, в яких люксусових готелях перебували, з якими славними людьми зустрічалися. Інші їдуть чи йдуть, щоб лю буватися красою природи, античних міст чи пам’я ток минулого. Для одних активність це вічна зміна місця перебування, фізичних рух, пройдені чи прої- хані милі. Інші можуть перебувати на одному місці, а жити внутрішньо активним життям, радуватися кра сою природи, книжками, товариством, від- пруженням. Отож перед такою приємною подією як вакації людина мусить вибирати, рішати. Цей вибір, рішення в’яжеться з її вільною волею, отже відповідальністю, яка товаришить людині, чи вона цього свідома чи ні, впродовж цілого її життя. Сучасні психологи й соціо логи порушують цю справу натиску децидувати, рі шати, як один з тягарів, які давлять сучасну людину. Навіть, як сказано приємна справа використання ва кацій ставить перед людину тиск вибору. В давні ших часах не було стільки можливостей, отже було легше вибирати. Чому думати про це тепер? Бо оглядаємося поза себе, на минулі вакації і оцінюємо, як ми їх провели? А оцінка не завжди може бути об’єктивна. Але вака ції за нами і ми пробуємо збирати жнива з цього, що ми заплянували, а що здійснили. А рівночасно пля- нуємо, як використати майбутній час, щоб він не був порожнім, пустим. Бо ж час це біг життя і ми відпові дальні за зміст яким ми його виповнимо. У. Л.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
