Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАРІЯ ГОЛОД МОЇ ОЧІ ЯКБИ ВЧОРАШНІЙ ДЕНЬ Не прикрию сміхом Якби вчорашній день ні жалю ні журби не був минулим, мої очі замрячені болем час був би вічною зрадять мене теперішністю. Не прикрию сльозами глибокої радості існування мої очі розпромінені зрадять мене Не прикрию гладким словом шаленї бурі ненависти мої очі колючі Якби вчорашній день не проминув так швидко, завтра здавалось би дальшим. Якби вчорашній день можна було задержати.... але ж ні, ні — краще, що пройшов. зрадять мене мої очі сиві болем мої очі зелені радістю мої очі жовті від ненависти ти нашої хати. Було їх не більше як чверть сотні, але кож ний мав двоє коней, — на одному сидів, на хребті другого був прикріплений кулемет або бойове постачальне спо рядження. Кілька вершників зіскочили з коней і загримали в двері: "Відчиняйте! Свої!” Не знаючи в чому діло, батько ви провадив своїх таємних нічних відвідувачів задніми двери ма з хати, а тоді відкрив входові двері. У хату ввійшло десятеро козарлюг. Всі високі, стрункі, широкоплечі, в широких шараварах, в різнокольорових жу панах, у високих смушевих шапках з суконним денцем, з якого звисав трикутний шлик з золотом гаптованим напи сом: "Воля або смерть!” Кожний козак був озброєний "до зубів” — пістолями, рушницями, шаблюками, кинджалами, списами з прапорцями. Через плече мали вони перевішені ленти набоїв. У руках — нагайки. Від справжніх козаків, про яких ми знаємо з підручників історії чи з історичних опові дань, відрізнялися вони хіба тим, що за поясом мали зат кнуті ручні Гранати. — Добрий вечір в хату! — гукнули, мов на команду з са мопалу випалили. Старший поміж ними попросив: — Хозяйко, зваріть чаю і дайте хліба. Харчі в нас свої. Упевнившись, що в містечку "своя” залога, складена з українських міліціянтів, старшина велів решті козаків роз ташуватися в сусідніх хатах. Поки мама кипятила чай, різала хліб і заставляла стіл, козаки весело гомоніли, розкотисто реготали, а старшина розповідав: — Ми малощо не здобули від ляхів Раву. Була б нас сот ня, Рава невідмінно попала б у наші руки. Ми під'їхали під місто непомітно, а коли стемніло чвалом наскочили зі свис том і криком "Слава! Урра!". Палили наосліп з рушниць і пі столів, строчили з кулеметів, кидали ручні ґранати. На ля хів напав страх. Вони не сподівалися наскоку, не змогли влаштувати оборони і стали безладно втікати, думаючи, що більше українське з’єднання повело на них наступ. Але за деякий час очуняли, побачили, що нас жменька й дали нам відсіч. Переїхавши Раву шаленим чвалом, ми опинилися у вас. Попоївши, наговорившись і відпочивши, старшина дав наказ козарлюгам бути готовими до дороги. Від’їжджаючи, залишили вони нам трохи цукру, чаю, а батькові дали кап шук "махорки”. На прощання старшина сказав: — Мусимо поспішати, щоб на світанку бути на позиціях підо Львовом у нашій частині. Бо ми поїхали без дозволу і якби командир дізнався про наш самовільний рейд — ді сталося б нам на горіхи! За хвилину ми почули команду, тупіт кінських копит, і під акомпаньямент свисту ”на пальці” залунала пісня: Засвистали козаченьки В похід опівночі... Звуки пісні й відлуння кінських копит потахали, поки зовсім не втихли. Залишився тільки образ і спомин про козаків... Коли я став учнем яворівської гімназії і докладніше по знайомився з історією України, я став критичніше дивити ся, розуміти й оцінювати події нашого минулого. Тоді мені став перед очима образ козарлюг з часів українсько-поль- ської війни. Скільки бравур, відваги, хоробрости, одчайду- шности! Але й скільки непослуху, нездисциплінованости, самоволі, отаманщини, солом’яного спалаху, діяння на ко ротку мету, на хвилевий ефект, без візії і пляну на майбут нє! Так було за княжих часів, те саме повторилося в добі Козаччини, цей порок нашої національної вдачі з фотогра фічною точністю відбився під час Визвольних Змагань, він покутує серед нас і сьогодні. Історія — вчителька життя — не навчила нас нічого. Либонь кепські з нас учні. З грім кого гасла "Воля або смерть!” вибираємо негативну части ну... КАЛИНО ВИЙ МІСТ. Видавництво "Свобода". Н ю Йорк — Д ж е р зі Сит і 1982. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
