Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Щ о zum am u? Барагура, Володимир: Калиновий міст — збірка споминів-розповідок з дитя чих років у Немирові і з життя учнів Яворівської гімназії в 1914-1929 pp. Ню Йорк, Вид-во "Свобода”, 1982. 220 стор., ілюст. й обкладинка Зеновія Онишкевича. У цій книжці авторові вдалося у формі коротких оповідань-епізодів відтворити життя-буття своєї моло- дости. Вона живо написана, не впадає в тон тужливо-ностальгійний, а радше промінює свіжістю і позитивним ду хом, навіть тоді, коли автор розпові дає про важкі часи і невідрадні події. К н и ж ка скл ад аєть ся з п’яти частин: ’’Немирів — містечко мого ди тинства”, ”Ой ніхто там не бував, де я явір вирубав”, ”Гей пластуни, гей юна ки” і "Перше кохання”. Кожна частина складається з коротких оповідань, які описують різні цікаві епізоди з дитя чого чи гімназійного життя. У передмові до своєї книжки-спо- минів автор попереджає читача, що ”ця збірка оповідань-споминів з дитя чих і юнацьких років призначена не для молоді, а для дорослих про дітей і молодь”. Дозволю собі, не погодитися з цим твердженням автора — навпаки, своїм змістом, молодечим запалом та особливим чаром книжка в чершу чер гу надається для молоді. Вона написа на з великою любов’ю і глибоким зна нням всіх закутин юної хлоп’ячої душі. Скільки тут гумору, щирости! Та най головніше це вміння автора передати все це в такій легкій приступній фор мі. Нічого тут нема підробленого, штучного. Щирість і доброзичливість, яка випромінює зі сторінок книжки, захоплює і приваблює читача, який цілковито поринає в далекий і юний світ наших батьків і дідів. Хоч події переважно відбуваються у малім га лицькім містечку Немирів, а опісля в Яворові, вони зображують дух всієї Галичини, який панував в цей час між двома світовими війнами серед свідо мого українського населення. Тут ці каво описане життя і звичаї мешканців Яворова, а особливо "бурсацької бра тії” Яворівської Гімназії. У розділі "Гей пластуни, гей юна ки” автор відтворює мало знані сто рінки з пластового життя яворівських гімназистів, які під проводом Івана Чмоли, професора історії і географії Яворівської гімназії, ставили підвали ни цієї молодечої організації. Усім, які бажають "відмолодитися духом” — щиро раджу прочитати цю небуденну книгу. Світляна Луцька-Андрушків ВОЛОДИМИР БАРАГУРА ’’ВОЛЯ АБО СМЕРТЬ”! Наш дім, що стояв на горбочку при Равській вулиці на тлі історичних оборонних немирівських валів і мав фронто ві вікна звернені до вороблячинського лісу, через який біг битий шлях на Потелич до Рави Руської, був свідком бага тьох картин з українсько-польської війни. Немирів лежить на перехресті шляхів Рава-Яворів, Ма- ґерів-Львів і Грушів-Любачів. Через те за наше містечко від бувалися кількакратно важкі бої австрійсько-німецьких ар мій проти російських, а потім криваві сутички українських і польських з'єднань. Поляки укріпилися в Раві Руській і всякі зусилля українських частин здобути місто кінчалися неуспіхом. Через бої за Раву до Немирова привозили валки поранених у боях вояків УГА, а що наш дім стояв на окраїні містечка і був просторий, зробили з нього станицю першої допомоги. Санітари метушилися, приносячи спішно з під- вод поранених бійців. Лікарі і медсестри старалися фахово перев’язати рани, на які санітари наклали на полі бою на- швидкоруч тимчасові пов'язки. Важче пошкоджених пере возили негайно до шпиталів у більших осередках. Лунали вигуки, розлягався крик, стогін, зойки, прокльони, плач, благання, шепіт молитов. Місцевий священик допомагав вій ськовому духовникові — "куратові” сповідати і причащати- вмираючих. Ми вислухували й записували їх останню во лю, щоб передати родині. Мама поспішала кип'ятити воду, варити каву, парити молоко, готувати лемонаду для санітарно-медичної обслу ги і для поранених стрільців, які благали пити. А потім тре ба було виносити солому, закривавлені пов’язки, вату й га зу, порожні пляшечки й коробки з ліків, мити підлогу і про вітрювати помешкання від млосного запаху хльороформу, карболю, формаліни, йоду і надманґану калія. Під час польських наступів з Рави під прикриттям во роблячинського лісу наша хата була під сильним обстрі лом рушничного і кулеметного вогню. Інколи польові гав- биці окопувалися попри наш дім, чи позаду нього на валах і били в ліс. Від вибухів стрілен затикало нам вуха, стіни дри жали, тинк осипався, посуд на полицях підстрибував, склянки дзеленчали, а шибки в вікнах з брязкотом розси палися. Але й без боїв та прикрих сцен станиці першої санітар ної помочі, наше помешкання було свідком подій, про які ми, діти, не мали ясного уявлення. Мама вечорами щільно закривала вікна заслонами, прикручувала ґноти в нафтових лямпах і клала нас спати. Я нераз затримітив, що пізно вно чі батько відкривав двері якимсь людям, що входили до по мешкання з обрізами, схованими під полою плащів. Вони замикалися в одній із кімнат, куди не заходила навіть ма ма. Після довшого часу вони навшпиньках виходили і щеза ли в темряві. Пізніше я довідався, що батько через астму і бронхіт не міг піти до армії, зате виконував інші доручення для потреб української влади і за те потім поляки його інтернували, ви везли до Домб’я під Краковом, а після звільнення позбави ли праці. Одного пам’ятного вечора незнайомі таємні люди зно ву зайшли на розмову з батьком. Раптом нас збудив тупіт кінських копит, різкий свист "на пальці” й оклики "Слава! Слава!” Ми почули окремі постріли і побачили блиск ви стрілюваних світляних ракет. Найбільше здивувало нас, що вершники вигукували поукраїнськи, хоч гналися від вороб лячинського лісу, тобто з напряму Рави, звідки завжди на ступали на Немирів поляки... Вершники гналися чвалом і раптом осадили коней про
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
