Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
А ЯК Є З НАШИМИ САДОЧКАМИ? З початком шкільного року починається метуш ня. Щораз нові виринають проблеми у кожній нашій родині, де є діти шкільного віку. А властиво ці про блеми починаються вже з наймолодшого віку дітво ри, бо в теперішніх обставинах щораз більше мате рів дуже скоро після народження дитяти хотіли б, вернутися до своєї професійної праці. І тут саме ви ринає питання, як влаштуватися, щоб дитина була під доброю опікою, щоб вивчала українську мову і щоб не занадто відчувала брак материнського ока. На жаль знаємо дуже добре, що щораз менше є таких бабунь, які мають бажання цілковито переби рати виховання внучат у їхніх перших роках життя. Саме тому молоді матері, які в ніякому випадку не хочуть покидати своєї професії, мусять шукати ін ших ’’бебісіттерів”, або просто віддавати дитину до цілоденного садочка. І тут саме виринає для наших матерів найбільша проблема. Де шукати українських жінок для опіки над дитиною і де шукати цілоденних українських са дочків? Про це говорили з поважним затурбованням молоді українські жінки на останньому конґресі СФУЖО, про це говорять вони також часто між собою, але доброї розв’язки досі не бачимо. Наші садочки звичайно є відкриті лише на кілька годин, а часто лише двічі чи один раз в тижні, отже якщо вони допомагають матерям, то лише на дуже обмежений час. Можливо це і є причина, що в них далеко немає усіх дітей, які тепер у передшкільному віці, а таких, знаємо, є багато. Зате де не оглянемо ся, чи з ким не говоримо довідуємося про наших мо лодих жінок, які з тих чи інших причин працюють та залишають своїх дітей під опікою чужих. Не треба навіть підкреслювати, що це перший і найкращий спосіб, щоб ті діти не знали української мови та не мали ніякого відношення до українського оточення. Але важко критикувати та осуджувати, коли ін шого виходу немає. Це є проблема, яка буде знову дуже актуальна саме тепер на початку шкільного ро ку та була вже і раніше. Як довго ми не будемо в на шій громаді мати наладнаної сітки садочків, а в тому також цілоденних, так довго не маємо права ламати руки над тим, що діти забувають українську мову. Хоча ніхто і ніщо не заступить рідного дому та тієї української атмосфери, яка мусить в ньому панува ти, проте садочки це той перший допоміжний чин ник для наших матерів, з якого не можна зрезиґнува- ти і якому треба посвятити куди більше уваги, як це досі робиться. О -К А ВІДГУКИ Про принципи і вчинки.. Редакційна стаття (’’Наше Життя”, липень-серпень ц.р.) ’’Стосувати вчинки до принципів чи навпаки” вдумливо і влучно підкреслює суперечності між принципами і вчинками або ж між тим, що ’’пропові дується” і що ’’робиться”. Ці суперечності здебільшого вносять хаос і не порозуміння в громадське, політичне і навіть родин не життя. Причину такого стану серед нас (в еміграції) треба, на мою думку, шукати в тому, що ’’принцип демократії” що не ’’засвоївся” у нас як слід, не ’’вріс” в нашу свідомість. Чимало, навіть з тих, що ’’відчува ють” і шанують демократичні принципи, ’’грішать” недемократичністю в стосунках з іншими. Упе редження, егоцентризм чи просто намагання не дати ’’наплювати собі в кашу” ще й досі часто супрово джують всякі громадські збори, засідання і т.д. Є серед нас і такі, що патологічно ненавидять демократію і в політчному і в побутовому аспектах. Демагогічно маніпулюючи її (демократії) ’’лексико ном” вони ще й досі пробують ’’упорядкувати” укра їнське громадське життя на принципах ’’сильної ру ки” і ’’муштрованої дисципліни”. Наслідки застосу вання таких "принципів” нам всім добре відомі. З приводу відвідин 38-го Відділу СУА в Денвері в днях 11-го і 12-го червня 1983 р. Анею Дидик, протоколярною секретаркою СУА, Відділ жертвує 100.00 дол. на Видавни чий Фонд ’’Нашого Життя”, Ще гірше, вони поглиблюють "прірву між гене раціями”, невтралізуючи і відчужуючи порядну в своїй більшості, молодь. Паралельно до цього, треба сказати кілька слів і про патріотизм. Загально, патріотизм це річ зрозумі ла, — кожна людина вважається патріотом своєї на ції. Тільки як вийняток трапляються непатріоти. В нас часто навпаки: іноді видається, що патріотів тре ба шукати зі ’’свічкою в руках” серед загальної маси непатріотів чи, якщо хочете "сильніше” — просто зрадників. Таке свавільне спекулювання патріотиз мом нерідко витісняє моральні норми і стає засобом підривання репутації гідних, порядних, об’єктивних людей чи навпаки — засобом промощування шляху для нечесних і кар’єристів. Наводити до цього приклади зайво, як зайво та кож перераховувати безконтрольні і безвідчитні фі нансові збірки і "акції”, які переводяться під гаслом, такого патріотизму. Тяжко, отже, сподіватися ’’кращої якости" вчин ків доти, доки не виведуться такої низької вартості "принципів”... І. Д. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top