Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
А ЯК Є З НАШИМИ САДОЧКАМИ? З початком шкільного року починається метуш ня. Щораз нові виринають проблеми у кожній нашій родині, де є діти шкільного віку. А властиво ці про блеми починаються вже з наймолодшого віку дітво ри, бо в теперішніх обставинах щораз більше мате рів дуже скоро після народження дитяти хотіли б, вернутися до своєї професійної праці. І тут саме ви ринає питання, як влаштуватися, щоб дитина була під доброю опікою, щоб вивчала українську мову і щоб не занадто відчувала брак материнського ока. На жаль знаємо дуже добре, що щораз менше є таких бабунь, які мають бажання цілковито переби рати виховання внучат у їхніх перших роках життя. Саме тому молоді матері, які в ніякому випадку не хочуть покидати своєї професії, мусять шукати ін ших ’’бебісіттерів”, або просто віддавати дитину до цілоденного садочка. І тут саме виринає для наших матерів найбільша проблема. Де шукати українських жінок для опіки над дитиною і де шукати цілоденних українських са дочків? Про це говорили з поважним затурбованням молоді українські жінки на останньому конґресі СФУЖО, про це говорять вони також часто між собою, але доброї розв’язки досі не бачимо. Наші садочки звичайно є відкриті лише на кілька годин, а часто лише двічі чи один раз в тижні, отже якщо вони допомагають матерям, то лише на дуже обмежений час. Можливо це і є причина, що в них далеко немає усіх дітей, які тепер у передшкільному віці, а таких, знаємо, є багато. Зате де не оглянемо ся, чи з ким не говоримо довідуємося про наших мо лодих жінок, які з тих чи інших причин працюють та залишають своїх дітей під опікою чужих. Не треба навіть підкреслювати, що це перший і найкращий спосіб, щоб ті діти не знали української мови та не мали ніякого відношення до українського оточення. Але важко критикувати та осуджувати, коли ін шого виходу немає. Це є проблема, яка буде знову дуже актуальна саме тепер на початку шкільного ро ку та була вже і раніше. Як довго ми не будемо в на шій громаді мати наладнаної сітки садочків, а в тому також цілоденних, так довго не маємо права ламати руки над тим, що діти забувають українську мову. Хоча ніхто і ніщо не заступить рідного дому та тієї української атмосфери, яка мусить в ньому панува ти, проте садочки це той перший допоміжний чин ник для наших матерів, з якого не можна зрезиґнува- ти і якому треба посвятити куди більше уваги, як це досі робиться. О -К А ВІДГУКИ Про принципи і вчинки.. Редакційна стаття (’’Наше Життя”, липень-серпень ц.р.) ’’Стосувати вчинки до принципів чи навпаки” вдумливо і влучно підкреслює суперечності між принципами і вчинками або ж між тим, що ’’пропові дується” і що ’’робиться”. Ці суперечності здебільшого вносять хаос і не порозуміння в громадське, політичне і навіть родин не життя. Причину такого стану серед нас (в еміграції) треба, на мою думку, шукати в тому, що ’’принцип демократії” що не ’’засвоївся” у нас як слід, не ’’вріс” в нашу свідомість. Чимало, навіть з тих, що ’’відчува ють” і шанують демократичні принципи, ’’грішать” недемократичністю в стосунках з іншими. Упе редження, егоцентризм чи просто намагання не дати ’’наплювати собі в кашу” ще й досі часто супрово джують всякі громадські збори, засідання і т.д. Є серед нас і такі, що патологічно ненавидять демократію і в політчному і в побутовому аспектах. Демагогічно маніпулюючи її (демократії) ’’лексико ном” вони ще й досі пробують ’’упорядкувати” укра їнське громадське життя на принципах ’’сильної ру ки” і ’’муштрованої дисципліни”. Наслідки застосу вання таких "принципів” нам всім добре відомі. З приводу відвідин 38-го Відділу СУА в Денвері в днях 11-го і 12-го червня 1983 р. Анею Дидик, протоколярною секретаркою СУА, Відділ жертвує 100.00 дол. на Видавни чий Фонд ’’Нашого Життя”, Ще гірше, вони поглиблюють "прірву між гене раціями”, невтралізуючи і відчужуючи порядну в своїй більшості, молодь. Паралельно до цього, треба сказати кілька слів і про патріотизм. Загально, патріотизм це річ зрозумі ла, — кожна людина вважається патріотом своєї на ції. Тільки як вийняток трапляються непатріоти. В нас часто навпаки: іноді видається, що патріотів тре ба шукати зі ’’свічкою в руках” серед загальної маси непатріотів чи, якщо хочете "сильніше” — просто зрадників. Таке свавільне спекулювання патріотиз мом нерідко витісняє моральні норми і стає засобом підривання репутації гідних, порядних, об’єктивних людей чи навпаки — засобом промощування шляху для нечесних і кар’єристів. Наводити до цього приклади зайво, як зайво та кож перераховувати безконтрольні і безвідчитні фі нансові збірки і "акції”, які переводяться під гаслом, такого патріотизму. Тяжко, отже, сподіватися ’’кращої якости" вчин ків доти, доки не виведуться такої низької вартості "принципів”... І. Д. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
