Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
— приблизно 40 людей. В тому числі: родина інженера Вадима Запоріжця, д-ра Степанова, Федора Попенка, д- ра Івана .Моєсенка, інж. Гайворон- ського. Оскільки могла, всіх влашту вала на працю і знаходила мешкання. Скромна-тиха О. Головко не знаючи добре англійської мови, як тільки могла, помагала українцям приїхати у вільний світ. Ольга Головко була членкою Українського Конгресового Комітету, та членкою 105-го Відділу Союзу Українок Америки в Статей Айленді. Марія Левицька Уроджена в Києві 21-го серпня 1899 р. Віра з Хижняків Теодорович померла 25-го червня 1982 р. у Трой. Після парастасу 28-го серпня проща ли її Тетяна Дурбак від Окружної Управи СУА Південного Нью-Йорку, над могилою 29-го серпня голова 114- го Відділу СУА О. Олековська. Покій на закінчила учительську семінарію в Києві, працювала медсестрою під час Першої світової війни, з вибухом ре волюції в 1917 р. включилася в будів ництво української державности як се кретарка С. Петлюри, першого голови Українського Військового Комітету, секретаря військових справ уряду Цен тральної Ради, пізніше Головного Ота мана Військ УНР. У Штабі Дієвої Армії пізнала поручника УСС Павла Теодо- ровича і 11-го лютого 1920 р. одружи лася з ним. При кінці 1920 р. переїха ла до Галичини, де проживала в Сло- віті. Її чоловік виїхав до Югославії, де закінчив богословські студії та став душпастирем Дев’ятини в Боснії. Вона переїхала туди, була зразковою ма тір'ю для сина й чотирьох доньок, ревно помагала в парафії, заснувала й вела школу, читальню "Просвіти”, як медсестра помагала лікувати пара фіян. З приводу смерти моїх доньок Люби Мороз у грудні 1954 р. і Зеновії Гладчук 27-го квітня 1969 р. складаю 50.00 на Пресовий Ф онд "Нашого Життя” і 50.00 дол. на Україн ський Музей, мама Марія Мороз-Сосяк, членка 119-го Відділу СУА, Йонкерс, Н.Й. В 1929 р. о. П. Теодорович переї хав до Галичини, душпастирював у Желехові, потім у Ріпневі, повіт Кам’ян ка. Тут паніматка Віра вложила багато праці в культурно-освітнє життя пара фії, була членкою Союзу Українок. В 1944 р. переїхала з родиною до Німеччини, в 1947 р. до Америки, де спершу осіла в Філядельфії, пізніше в Трой, де прожила 33 роки. Вона за снувала в Трой 114-ий Відділ СУА, була 2 роки його головою. Вона пле кала народне мистецтво, заохочувала до цього союзянок, збирала вартісні речі до Українського Музею в Нью- Йорку, заохочувала писати листи до політв'язнів у СССР, сама написала їх багато. Любила читати книжки, зали шила велику бібліотеку, заохочувала союзянок до книгочитання, позичаю чи їм книжки. Була незвичайно скром на, нерадо розповідала про свою пра цю в Києві, в Югославії та в Галичині. Глибоко побожна, часто служила до Служби Божої, почитала Богороди цю, як Покровительку України. Зали шила 5 дітей, 12 внуків і 15 правнуків. Чи не варт видати книжку про наших багато заслужених паніматок, що бу ли правою рукою парохів і так багато працювали для українського народу, як Покійна? Нехай пухом буде сл. п. Вірі Теодорович, патріотці України, вільна американська земля! Вічна їй пам’ять! (І-Д) Ділимося сумною вісткою з член ством Об’єднання Українок Бельгії та з українським громадянством, що 2-го січня 1983 р. відійшла у вічність на 64- му році життя сл. п. Анна Костишин з дому Урсуляк. Вона народилася в селі Саднава, станиславівського повіту, Західня Україна. Покійна була довго літньою активною членкою Відділу, д о в го л іт н ь о ю пе р е д п л а тн и ц е ю журналу "Наше Життя” . Покійна допо магала в жіночому Відділі, завжди виконувала всі громадські завдання і обов’язки, жертвувала на церковні і національні цілі та різні збірки. Залишила в смутку чоловіка Дмитра К., дочки Зосю і Олю, зятя, синів Зенка і Михайла, невістку і семеро внуків. Похорон відбувся 6-го січня 1983 р. в Ковокам, Бельгія. Похоронив отець д-р Б. Курилас. Хай чужа земля буде їй легкою, а пам’ять вічною. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
