Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
O-KA ПІД ВЕЛИКДЕНЬ "Напишіть щось про Великдень" — просила редакторка "Нашого Життя”, і це змусило мене ду мати про Великдень незважаючи на те, що холод ний вітер проймає до костей, а зливний дощ раз-у- раз б’є у шиби і не обіцює скорої весни. Але в календарі вона вже розпочалася, а Велик день за "новим стилем” ось ось за дверима. Либонь "старозаконники” будуть мати тим разом більше щастя і будуть зустрічати свята із справжньою вес ною, яка вже за п’ять тижнів напевно появиться. А нам відступникам, що відзначають Великдень 3-го квітня, залишається хіба згадувати, як "воно колись було”. Коли читаємо спомини про Великодні Свята, завжди у них виступає на перше місце українське се ло, гагілки біля церкви, Воскресна Утреня удосвіта і радісні дзвони зі старої сільської дзвіниці. Це вже не відлучні атрибути кожного великоднього спомину чи вірша. Тільки скажете ’’Великдень”, і такі образи ста ють вам перед очима. Але не у всіх воно так. Якось з роками забувається, що і ми, мешканці міст, не менше гарно та традиційно святкували Великдень, у нас, міщухів, спомини про ті святкові дні зв’язані із зовсім іншими картинами що з’являються на екрані нашої пам’яті. У мене на тих картинах завжди суботня "резурек- ція” в церкві святого Юра у Львові, з величавим ви дом відправи і людей з високих хорів, де дзвеніли наші дитячі голоси, співаючи на всі лади "Христос Вокрес”. І весняний плащик, під який мама конче вима гала вбрати светер, хоча весняний вітер на святоюр- ській горі не був ніяк подібний до теперішніх "аме риканських” вітрів. І великий стіл у бабуненій їдаль ні, заставлений вже вчасним пополуднем, коли отці ішли від хати до хати святити. І цей питоменний, а як приємний запах, що ним просякала ціла велика бабунина хата: свіжо спечених баб, ковбас, яєць і фіялок, що завжди прикрашували великодній стіл та наповнювали кімнати прегарними пахощами. І вели кодній сніданок у неділю, коли ціла велика родина з дочками, зятями і внуками вичікувала нетерпляче дідуся, який, як завжди служив до Воскресної Утре ні в Успенській церкві. І його легкий поцілунок в чоло під час роздачі свяченого яйця з неодмінним бажан ням ’’щоб ти була чемна”... Такі були Великодні мого дитинства у Львові. А відтак прийшли інші, радісні і сумні, що затерлися зовсім в пам’яті,або про які не хочеться навіть згаду вати. Якось з останніх років щораз менше є що зга дувати. Як добре, що ті свята дитинства ніяк не зни кають із споминів і як добре, що вони саме такі були. Бо ж ніяке свято не є нашому серцю таке близьке, як саме Великдень і ніяке не є так сильно зв’язане з на шим побутом і нашою традицією. Цікаво що будуть згадувати наші діти і внуки? Поїздку на Фльоріду і відвідини "Дісниленд”? Вели кодні паради квітів і людей з телевізійних апаратів, чи кошики з чоколядовими зайчиками, які вигля дають з кожної крамниці? А може і у них, якщо ми про це подбали, зали шиться, немов дорогоцінний скарб, принаймні один спомин спільної мандрівки на Воскресну Утреню, родинного стола у Великодню неділю і побажань батьків із свяченим яйцем "Христос Воскрес”. Д окінчення: ВІД ГУКИ як це я зустріну своїх знайомих з такою вісткою! Я турбувалась тільки про себе тоді, коли думала, про що ж я зможу говорити коли мої приятельки бу дуть хвалитися своїми зятями, а його я вже не маю. Ви мені вказали на те, що моя дочка пережи ває тепер критичні моменти свого життя, що вона потребує мене. Ви дали мені можливість зблизитися з нею, бо я хочу допомогти їй. Ви мені пригадали про мій обов’язок матері до дочки, і — навіть — про звичайну гуманність. Безмежно дякую Вам, бо без Вас — я мабуть ще дальше кривдила б свою дитину. З подякою — та мати, що тепер дбає про свою дочку, а не про ”статус” мати одружену дочку, чи мати зятя. ХРИСТОС ВОСКРЕС! Дорогі Союзянки! Вітаю Вас зі Святами Христо вого Воскресіння і бажаю всього доброго. Сердеч но дякую за присилку "Нашого Життя”, З привітом і пошаною, Ніна Онацька З незалежних від адміністрації причин, певна скіль- кість примірників "Нашого Життя” за січень 1983 р. пропа ла в доставі. Адміністрація робить заходи зібрати примір ники цього числа від осіб, які не складають річників жур налу. Будемо вдячні читачам, які звернуть до адміністрації число за січень 1983 р. Покищо на бажання тих кому це чи сло потрібне можемо післати чорно-білі відбитки числа за січень 1983 р. Редакція і адміністрація ’’Нашого Ж иття”
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
