Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
’’БЕРИ ЖИТТЯ ТАКИМ , ЯКИМ ВОНО Є” Була Великодня Субота 19.... року. День погід ний, розсміяний першим квіттям весни, замріяний свіжою зеленню травників і дерев, сповитий на дією.... О 12 год. дня до її бюра ввійшов директор, пола годив якусь справу, а відходячи, сказав: — ’Теплі Істерн”! Ася підвела на нього здивовані очі: — А звідкіля ви знаєте, що в мене завтра Велик день? — — Знаю, і зробив таємну міну. Багато знаю. Дуже малим хлопцем приїхав я сюди з ’’КАЛАМЕІ”, то таке мале місто на підгір’ї в Поленд, але жили там не-по- ляки, а такі як ти, українці. Пригадую, як там дуже гарно вбрані люди ішли на ’’Істерн” до церкви, несли кропити водою паски. А потім по полудні коло цер кви забавлялись, і діти також. Я так хотів бавитись з ними, але вони не хотіли, бо я не був їх, — тихо до дав. Я жид. Але то було давно, дуже давно... А по хвилі: — Як хочеш, можеш вийти з роботи о 1. год. Нині "кваєт дей”. Відкривши вхідні до будинку двері, Ася з полег- шею відітхнула свіжим повітрям, усміхнулась весні і пішла до авта. — А тепер куди? — В хаті пустка. — Колись казав Він їй: ’’Бери життя таким яким воно є і нічим не перей майся!” Натиснула на Газ і поїхала на.... цвинтар. Адже треба прибрати на Свята гроби найближчих їй. По дорозі закупила квіти. Помила чорні мармурові плити на гробах, поса дила тюльпани, трава ледь-ледь зеленіла. Який тут спокій, який спокій. Ні ’’болізні, ні печалі....” тільки від часу до часу пробіжить білка, перелетить якась пташина і ще може легенький віте рець порушить листям дерев... ’’Бери життя таким, яким воно є ..... ” Поверталась додому. По дорозі купила у неве личкій пекарні пасочку. Відкрила двері своєї хати. Тиша. А колись власне у той час ввесь дім дзвенів пра цею. Мати робила останні приготування до Вели кодня, так пахло печенням ’’бабок”, пасочки, тортів, запахом вареної шинки. А чоловік прибирав свою робочу кімнату, цілу хату, вештався сюди і туди. Сьогодні така несамовита тиша. ’’Бери життя таким, яким воно є...” І Ася заметушилась сама прибирати в хаті. На крила стіл у їдальні вишитою скатертю, тією ще з України, поклала вазонок з розкішним гіяцинтом і заходилась прилагоджувати кошик до свячення, укладаючи в ньому вишивку, пасочку, писанки, сир, масло, прибираючи листям барвінку так, як колись робила це мати. Готово. Поглянула ще до церков ного бюлетеню: — Свячення пасок кожних 45 хвилин. Ще встигне на 5 год. В авті біля себе поклала кошик. І дивно себе почувала. Колись вони обоє їхали святити. Він керував автом, а вона сиділа там, де кошичок. "Бери життя таким, яким воно є....” У великій підвальній залі повнісінько людей: старі, молоді, діти. Посередині прямокутником столи, а на них рядами виставлені великодні кошич ки зі всіма ’’снідами”, деякі по-мистецькому прибра ні вишивками, писанками, квітами. У них засвічені свічки. Біля кошиків їхні власники, попереду діти, за ними їхні батьки, родичі. Діти здивованими очима во- водять довкола, погляди старших якісь зосередже ні, задумані, задивлені у простір .... Очікують священика. І він стає у цьому прямокутнику. Вже у світлих ризах. Коротка молитва вголос... і ’’освячується ці дари Божі....” Грімке ’’Христос Воскрес”! Вже ціла заля підхопила великодній гімн і воскресна пісня заливає ввесь простір, а священик проходить попри столи і кропить, кропить всі ці кошички-цяцьки. Радійте люди: Великдень, квіти, радість!!! Кінець церемоніялу. Ася забирає свій кошик і йде вгору сходами до церкви. Притемнілі світла, в глибині царських воріт кам’яна крипта, а в ній спочиває зболіле тіло Христа. Довгий ряд людей перед Плащеницею. Радість Воскресіння .... і біль страти”. Ася кладе свій кошик у кутку бічної лавки і стає в чергу до Плащениці. — Ти, Христе, приніс себе в жертву, щоб нам людям дати радість духового життя. Подай мені хоч один промінчик воскресної радости. Один тільки промінчик, прошу Тебе!!!! — ’’Бери життя таким, яким воно є...” Приїхала додому, відкрила двері і, як колись привітала матір і сестру голосним: ’’Христос Воскрес!” Біля неї Він. А потім всі вони разом несли свя чене до їдальні і клали на стіл. Д окінчення на ст. 21
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
