Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ Управа 64-го Відділу СУА ділиться сумною вісткою, що дня 29 вересня 1982 р. відійшла у вічність в наслідок трагічного випадку наша дорога член- ка бл.п. Ірена /Н ін а/ Пясецька. Покійна була членкою Відділу від початків його засновування, входила кілька разів у склад Управи і Кон трольної Комісії. Протягом кількох років добро вільно помагала в упорядкованні архі ву ’’Нашого Ж иття”. Покійна була приємної і товарись кої вдачі. Членки численно взяли участь у Панахиді і похоронах. З вели ким зворушенням прощали Покійну Уляна Любович і Христя Навроцька, як голова Відділу. Вічна їй Пам’ять! Ділимося сумною вісткою, що 4-го вересня 1982 р. відійшла від нас Тетяна Душенко, проживши 66 літ. Покійна залишила в смутку мужа Степана, дочку Піду, сина Михайла (з їхніми родинами) та нас — членок 49- го Відділу СУА, до якого належала довгі роки. Сповняла обов’язки секре тарки, укладала і приготовляла летючки на наші імпрези, малювала афіші, дописувала до преси. Тетяна Душенко народилася в Ґрацу, Австрія 5-го лютого 1916 р. її батьками були — д-р Дмитро і Меланія з Томовичів Княгиницькі. Батько був юристом, мати теж здобула вищу освіту. Після першої світової війни батько Тетяни відкрив адвокатську канце лярію в містечку Заставна на Буковині. Туди переїхала згодом і родина. Там здобула вона початкову освіту. Тетяна Княгиницька вчилася в зрумунізованій школі. В першому році навчання українська мова подавалася ще як предмет, але згодом і цей привілей був відібраний. Українську мову Тетяна засвоїла собі від батьків, а коли підросла, то й дорогою самоосвіти. Гімназію (румунську) Тетяна від відувала у Чернівцях. Закінчила її в 1933 р. Згідно з румунською шкільною системою одержала ступінь бака лавра. Вищу освіту здобула в Букарешті. Студіювала право і малярство. Право закінчила в 1937 р. одержавши ступінь магістра, студії малярства в 1938 р. Під час університетських студій була чле ном українського студентського това риства ’’Буковина". Жила близько з родиною Русових (Юрій і Наталія). Часто бувала в їх домі на літера турних чи на товариських вечорах. Від Русових багато скористала як в літера турному, так і в малярському від ношенні. Від Наталії Русової нав чилася декоративного малярства. Після німецько-польської війни (1939) до Будапешту прибув д-р Дмитро Донцов. Тетяна зустрічала його часто в домі Русових. Після окупації Буковини больше- виками в 1940 р. Тетяна деякий час перебувала в Букарешті, а згодом виїхала до Берліна. В Берліні жила від 1941 до 1945 року, з малою перервою в 1943 р. Тоді деякий час Тетяна перебу вала в Галичині, в Самборі, де батько дістав посаду судового радника. В 1943 р. Тетяна одружилася з Степаном Душенком, якого пізнала в Берліні. Вінчання відбулося у Львові. Після того Душенки виїхали до Бер ліна. В Берліні Тетяна працювала секретаркою в "Українській Громаді” і деякий час була особистою секре таркою гетьмана Павла С ко р о падського. На початку 1945 p., коли творилася Українська Національна Армія, була вона секретаркою в одному Відділі генерального штабу генерала Павла Шандрука. У вільних від праці хвилинах малювала й писала. В квітні 1945 р. Душенки пере їхали до табору переміщених осіб Ґоденав у Західній Німеччині. Тут народилася їм донечка Анна, яка померла немовлям, а в 1946 р. наро дилася друга донька Лідія Анна. Завдяки знанню англійської мови Тетяна одержала посаду секретарки таборової управи і рівночасно була перекладачкою. Коли в 1949 р. розв’язано табір в Ґоденав, Душенки переїздили з табо ру до табору. У Гамбургу Душенкам народився син Михайло. До США Душенки переїхали в 1952 р. і замешкали в Боффало. Тут вільний час Тетяна присвячувала суспільній праці. Була активною не тільки в СУА, але також і в боффалівському Відділі Союзу Гетьманців Державників і в Кружку Пластприяту та в Пласті. В Боффало мала більшу можливість присвятитися малярству і писанню. Залишила по собі чимало картин і збірку віршів ’’Окрушини”. Збірка була видана з передмовою д-ра Михайла Лози. Тетяна Душенко з чоловіком пожертвували на стипендійну акцію СУА 510 дол. та більші суми на Ф КУ і Інститут Липинського. Від СУА прощала її над могилою бувша голова 49-го Відділу Ярослава Борачок, а від УККА д-р Михайло Лоза. Вічна їй пам’ять! Ніля Стецьків, пресова референтка Ділимося сумною вісткою з член- ками СУА, знайомими і приятелями, що 11-го вересня 1982 р. у Маямі, Фльоріда відійшла у вічність на 87-му році життя, св. п. Анна Рижевська з дому Ляхович, вдова по бл. п. інж. Василеві Рижевському, довголітня сус пільна діячка в Україні. Вона була діяльною в "Товаристві охорони дітей і опіки над молоддю”, ”Т-ві допомоги українським політичним в’язням” у Львові і студіюючій молоді. У Маямі належала до української католицької церкви та до 17-го Відділу Союзу Українок. Помагала йому своїм знанням, даючи реферати. Коли захво ріла, журилася, що не зможе вже нам помагати. Телефоном довідувалася про працю Відділу й раділа його успіхами. Залишила в смутку дві сестри — Стефанію Чорну з мужем Михайлом, з дітьми й унуками, сестру Клементину Жмуркевич з мужем Мироном, та ближчу і дальшу родину в Америці, Австралії і в Україні. Похована на цвинтарі Флеґлер Меморіял в Маямі. Над гробом від 17-го Відділу СУА Покійну попрощала секретарка Соня Микитка. В пам'ять Покійної на Пресовий Ф онд ’’Нашого Життя” склали сестри — Стефанія Чорна і Клементина Жмуркевич 20 дол., Відділ 10.00 дол. Спи, Дорога Сестро Союзянко, нехай Тобі прибрана американська земля буде легкою. Вічна Тобі пам’ять! Соня Микитка, секретарка
Page load link
Go to Top