Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
— Ото ще, — відказує лежебока, глядячи руде черевце, — я тількищо пообідав, мені не можна надсаджуватися. І маленькому Грибкові Рудик не захотів до помогти, коли той, вилізаючи із землі, ніяк не міг пробитися крізь товщу торішнього листя. — Рудику, будь ласка, віднеси моє зернят ко до струмка, бо не зійде воно тут, на піску, — прохала якось тітонька Верба. — Ох, тіточко, я так заморився, попроси ко гось іншого, — удавано зітхнув нероба. Дивувалися мурахи, звідки в їхній працьо витій родині таке ледащо взялося. Намагалися привчити його до роботи, але де там, при пер шій нагоді Рудик утікав. Хотіли віддати його до війська, щоб охороняв і захищав мурашник від ворогів, але мурахи-вояки дужі, з великою го ловою й міцними щелепами, а Рудик розпеще ний чепурун із вишуканими вусиками та тон ким станом, де ж йому з ворогом битись. Одного разу, як завжди, Рудик утікав від роботи. Біжить він лісом та думає, куди б схо ватися. ’’Ось ямка в піску під сосною — швидше туди!” Та лишень ступив він на край ямки, як не сподівано зрушивсь піщаний вир. Збитий з ніг Рудик покотився вниз. Пісок боляче б’є, заси пає, затягує на дно. Злякався Рудик, хоче вилізти, дереться вго ру, але піщ инки збивають його з ніг. Саме в не щасті згадав він, що розповідали старі мурахи про такі піщані пастки, про те, що в них живе страшний лев, та пізно вже було: з піску з’яви лися гострі щелепи, схопили бідолаху за ногу та й потягли вниз. — Рятуйте! — закричав Рудик, відчайдуш но пручаючись. — Ти не допоміг мені тягнути соломину, — відказав братик-мураха, але всетаки побіг до своїх, щоб сповістити, в яку біду потрапив Ру дик. А Рудика все щось дужче та дужче затягує в яму та ще більше засипує піском. — Ой, пропадаю, витягни мене звідси! — звертається до Гриба. — А ти допоміг мені вилізти з-під торіш нього листя? — і Гриб насунув свого капелюха аж на очі. За той час збіглися з усього лісу брати-му- рахи. Хоч і нероба, хоч і ледар, але ж свій, тре ба рятувати. Бігають мурахи навколо ямки, ме тушаться, а як допомогти — не знають. — Тіточко Вербо, поможи, врятуй нашого брата! — Не стала б я ледачого рятувати, та зара ди вас допоможу, — відповіла Верба та нагну ла гілку в саміську ямку. Ухопився за неї Рудик і незабаром опинив ся нагорі, серед своїх братів. Коли ви, діточки, побачите в лісі мурашок, що заклопотано бігають своїми стежинками, знайте, що серед них є і наш Рудик. Він тепер працює, як і всі його брати. Біда навчила. (Юні Друзі 1971 р.) Рисунки Ельмири Ґеруляк
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
