Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
предовга. Поїздом, тягаровим автом, кіньми. Скриню носили, переносили, совали, перекочували, кидали. Не раз стояла тижнями, місяцями по темних закамарках. Коли летіли бомби двигали її з кута в кут, немов би котрийсь був безпечніший! В переїзді через Словаччину, оазу в виголодженій Німеччині, решту килимів ми проїли. Свій килим я врятувала коштом льняних обрусів домашнього виробу, ще бабусиних. Вкінці затихло. На весняній небесній синяві зникли зловісні літаки, засяло сонце — кінець війни! Але ми були кілька миль задалеко на Сході. По двох тижнях переможної ідилії, прийшов наказ: "Збиратися на родіну”. Наша родина розбита. Старші діти в західній частині світу. Ми мусимо за всяку ціну до них дістатися! Скриню спалили ще взимку, як докучав мороз. Килим з рештками постелі замешкав у великім мішку. З залишених військом решток, зложили візок, запрягли двох заблуканих коней і зиґзаґами проміряли обидві Австрії. Коли був близько збірний пункт і совєтські патрулі спрямовували нас туди, раптом псувалося колесо або хтось захворів, треба було шукати лікаря... Зрештою австріяки остерігали нас заздалегідь перед ’’Русами”. Спати доводилося рідко коли в хаті, звичайно в стодолі на соломі або на голім току, а то й в городі на траві. Килим був у великій пригоді, тугий, теплий вірно служив родині. Щоранку його насилу пакували у мішок а увечорі витягали, нитки — жили тріскали, його боліло, він пручався і стогнав, але ми були зайняті важнішими справами: роздобути щось з’їсти або маневрувати завулками, щоб не попасти совєтським заставам на очі. На осінь ми добилися до Відня. Там уже перебрали владу переможці і поділилися цісарською столицею а властиво її руїнами. Нам вдалося знайти кімнату у підвалі і стати студентами віденського університету, щоб мати право лишитися в місті заки родинні і загальні справи якось проясняться. Килимом накрили ліжко і самітня маленька дівчинка котила по його зорях-квітах скляні кульочки, на тороках вчилася плести коси, а коли зимовий холод докучав ховалася під його теплий затишок. Різними комбінаціями і з різними пригодами вдалося нам дістатися до ДП табору в амери канській зоні. Там килим був параваном у більшій, чи меншій залі казарми і старався створити ілюзію приватного затишку. Вкінці довго загрозлива, а однак конечна Америка! Порожня хата скоро наповнилася старими уживаними меблями, які добросердечні сусіди радо дарували бідним скитальцям. Килим прикрив стару витерту канапу, а прикрашений вишиваними подушечками творив навіть приємний затишок. Багато скитальців переспали свої перші ночі на ній. Прибираючи, я зі страхом зауважила тяжкі наслідки безнастанного уживання мого улюбленця. Тороки треба було обтяти а більші рани підцерувати. Та крім мене, ніхто не звертав уваги на його слабування. Дні у фабриці воліклися поволі, але роки минали скоро. Якось ніби зненацька засіли ми достойно на килимі, щоб благословити доню до шлюбу, а згодом так добре було на нім лежати внучатам. Одному, другому, третьому... Килим процвітав новим життям, хоч спідсподу з’являлося щораз більше латок. Вкінці з’явилася нова канапа. Килим помандрував нагору. Дослужував в кімнаті сина, потім доньки. З кожним роком при весняних і осініх порядках його старі рани не тільки відновлювалися, але і поширювалися. Не помагала вже моя кравецька штука. Зрештою шістдесятка минула, несила було йому боротися далі з безжалісним часом. Я мала вже досить стряпців, які з нього сипалися. В припливі рідкої у мене рішучости, взяла голку, ножиці і замкнулася в кімнаті. Кленова гілка била до вікна льодовими сльозами, в сніговій завії майнув білий капелюх і болісний усміх п. Кожушка, на килимі ’’ожило все знайоме до болю”. Із зоцілілих решток внучки дістали рожеві квіти на хідничках біля ліжок, а я топчу по синіх зорях, що випали на землю. ’’Яка баба практична” каже старша дівчинка, а мала притулилася і потішає: ми тобі купимо новий, гарніший. Вибач, дорогий сопутнику життя, що не попав до пантеону килимів. Союз Українок ще не створив Українського Музею, коли тобі прийшов кінець. НАГОРОДИ ЗА ПРИДБАННЯ НОВИХ ПЕРЕДПЛАТНИКІВ ’’НАШОГО ЖИТТЯ” Особи, які потрудяться і придбають нових передплатників ’’Нашо го Життя" з-поза членок СУА, будуть відмічені і одержать нагороди. Подаємо до відома нагороди, які будуть признані за придбання нових передплатників ’’Нашого Життя”: 25 нових передплатників — керамічна тарілка роботи Слави Ґеруляк; 10 нових передплатників — до вибору: 1) однорічна передплата "На шого Життя", або 2) куховарські книжки Зеновії Терлецької і Наталії Костецької 5 нових передплатників — до вибору: 1) альбом взорів до вишивання; 2) книжка для дітей Г. Черінь: ”У намальованому світі”; 3) "Слухайте і співайте” — стрічка для дітей. Прізвище кожного, хто придбає передплатника, буде поміщене в ’’Нашому Житті”.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
