Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
БІДА З ’’ПИСЬМЕННИКАМИ”! Пані Мирослава потелефонувала недавно у до сить подразненому тоні: — Знаєте, пані Любо, це переходить всякі межі пристойности. Кілька днів тому я одержала книжку від когось (себто від якогось нового ’’автора”), який собі застерігав, щоб йому не повертати його книжки. — Отже треба розуміти, якщо ви собі її не бажає те, то маєте її викинути у смітник? — Ні, пані Любо! Автор книжки — чи радше цього ’’друкованого слова” (яке б воно не було!) — відразу зазначив, що тому, що він вибрав тему ’’по невірянь українського народу” та ’’знущань ворога над нами” — ви мусите цю книжку купити. Крім того, автор зазначив, що він заплатив за друк цієї книжки велику суму грошей (майже всі свої ощадності) — отже кожний патріот повинен його піддержати. — Пані Миросю — а може та книжка заслуговує, щоб її прочитати й закупити за яких 8 чи 12 долярів? — Ох, коби! Я навіть тоді простила б цей при мітивний спосіб афішування й незручний спосіб про вадження купецької трансакції відкликом до патріо тичних почувань людини. Але ця книжка не має нічого спільного ні з літературою, ні з мемуа рами. Хоч як я люблю книжки, завжди стараюся купити кожну нову українську книжку — але в цім випадку єдине, що в ній спільного є з літературою це: папір, друк і обкладинка. — Це правда, пані Миросю, що часами присила ють поштою маловартісні книжки. Часто ще й вам погрожують, що якщо не купите,то ви не тільки, що не є любителем української літератури, але майже на ціональним зрадником. — Пані Любо, а на цій посилці ’’автор” навіть ще написав на коверті ”НЕ ЗВЕРТАТИ!” Бо його ж тоді щераз поштова оплата коштуватиме. Та чому ж я маю платити 1 дол. за марки, щоб цю небажану книжку йому відіслати? — Та з другої сторони, я завжди рада як прий дуть якісь цікаві книжки. Наприклад, завжди таким способом купую твори Докії Гуменної. — Правда, є й такі книжки. Але як відстрашити тих малограмотних віршомазів, ’’писателів” та ’’істориків”, що тільки нам роблять сором такими виданнями? Хіба треба буде звертати увагу чи дана книжка має одобрення товариства письменників ’’Слово”. — Пані Миросю, Вам це напевно буде звучати знайомим і зрозумілим: Пані Л. розповідала що в її університеті до бібліотеки якось попали "твори” та кого ’’письменника”. Одного разу голова славістич ного відділу дивився на українські книжки, і як пере глянув цей ’’твір” — то прийшлось червоніти. На рікав, що на таке викидається університетські гроші. А ціла біда, що всі свої ’’твори” до бібліотеки дару вав автор, який був дуже активний у громаді; пізніше його як автора запрошували з доповідями на провін цію. А тому, що він ’’письменник” то навіть дехто сприймав його ствердження як авторитетні... — Бачите пані Любо, так оці ’’писателі” також дарують свої книжки до шкільних бібліотек. І нераз така книжка попаде в руки нашим молодим. Не див но, що тоді їх важко заохотити знову до української книжки. — Так, багато людей ще дальше думає, що вар тість книжки є залежна від тематики. За такою ло гікою, кожний хто пережив страхіття війни, має що оповідати, а з тим і стати — ’’письменником”... Любов Калинович Д окінчення В. Варварів В. В.: Я сім років жила в Парижі і один рік у Флорен ції, Італії. Всю свою мистецьку освіту здобула в Па рижі — спершу вчащала до академії мистецтва "Есоїе Nationale Superieur des Beaux Arts”, а опісля студіюва ла в Сорбоні. Европейський спосіб життя мені дуже подобається. Він відмінний від американського своїм приємним повільним темпом. Питання: Чи ви належали й брали участь у молодіж них українських організаціях і яких? В. В.: Я була і є членом Пласту, бувала на пластових таборах, а тепер я член старшо-пластунського куреня ’’Перші Стежі”. У Вашінґтоні, де проживали мої батьки, вчащала до школи українознавства. Там і одержала матуру. Питання: Чи вас цікавить українське мистецтво, література, поезія і т. п. В. В.: Мене цікавить українське мистецтво і поезія, яку я дуже радо читаю, коли дозволить час. Питання: Які маєте ’’габбі”, бож малярство це Ваша професія? В. В.: Мистецтво це моя професія. До своїх ’’габбі” зараховую куховарство. У Франції я закінчила най кращу куховарську школу в світі — ’’Cordon Bleu”. Також закінчила курс італійської кухні у Флоренції. Крім цього дуже люблю читати і займатися город ництвом особливо плеканням квітів. Питання: Які маєте пляни на майбутнє? В. В.: Пляную захистити докторську дисертацію на цьому році — в Паризькій Сорбонні. с »
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
