Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЩО КРАЩЕ? — ’’Іду до праці — заявляє моя молода спів розмовниця — двадцять років я присвятила родині, прийшов мас тепер зробити щось для себе!” Безумовно, не можна не признати слушности такій настанові та вона в 1982 р. така самозрозуміла, що було б неактуально і нелогічно її оспорювати. Але ... у нашої співрозмовниці троє дітей, з того двоє у найбільше критичному часі дозрівання в середніх школах. Чи буде втомлена професійною працею мама мати час і терпеливість вести тепер з ними розмови, слідкувати за їхнім життям, а перед усім впливати на їхній розвиток більше як впливає довкілля? Надіємося, що так. Та ж сотки-тисячі жінок уміють тепер погодити професію з материн ством, а відома річ, що дуже часто жінки, які мають обов’язки поза родиною, більше звертають увагу на виховання дітей, тоді, коли ті, що сидять дома, тратять терпець і послідовність у тому відповідаль ному завданні. Однак здається, що в тому складному питанні становище української жінки куди важче як американки, якій вона додержує кроку у змаганні за рівноправність. Бо тут до звичайного материнського виховання долучується ще і українське, а воно вже у самому своєму заложенні сповнене суперечностей. Тож рішати, що краще і що правильне, дуже і дуже важко. Думаючи про рішення нашої співрозмовниці, шукаємо за живими прикладами, які допомогли б їй перевірити свої погляди. Підсувають їх недавні зустрічі з двома українськими родинами, в яких подібний високий життьовий стандарт, що не вимагає праці жінки-матері для заробітку, подібні віком діти і батьки. В першому випадку присутність дома мами ніяк не допомагає. Діти ідуть своїм власним шляхом, щораз дальше від родини, українства, зовсім залежні від ’’тиску” шкільних товаришів, піддаючись хвилі. Вони приносять батькам щораз більше журби, проблем і питань "чому”, мимо того, що мама всеціло віддана родині. Друга родина, успішнопротиставиться зовнішнім впливам теплим, сердечним спільним життям. Там все ще сідають разом до столу, починаючи їжу молитвою ’’Отче Наш”, там молода віком мама не лише є "менеджером” цілого складного родинного апарату (четверо дітей і двоє батьків), але і товаришкою спортів, дозвілля та виховницею. Ціла родина ’’пластує” та навіть спільно проводить вакації, хоча двоє старших дітей вже закінчило каледжі. Чому така різниця — хоч обставини подібні??? Не знаємо і не маємо наукових підстав, щоб робити психологічну аналізу чи поважні висновки. Але нам здається, що сьогодні кожна українська родина, це твердиня для себе, яка або встоїться своєю власною силою, або впаде. А все ж її падіння залежить від опору, який найбільше успішно вміє ставити таки наше жіноцтво. Через те для тих жінок, які здають собі з того справу, питання чи йти до праці, чи залишатися дома, таке складне для розв’язання. Тому для тієї проблеми немає одної рецепти. О-КА БОГДАН КРАВЦІВ ВЕСНЯНКА Ой, весна, весна, та весняночка, А де ж твоя донька та паняночка. Із пісень-веснянок Скресає крига, сніг стає водою, струмують вруна і прудкі струмки — і давній спогад пошумом ріки, далеким шумом кличе нас тудою, де квіттям юним, кров’ю молодою горів кохання пошиб чарівкий і в танець вабив приторком руки, в обміть п'янливу любого прибою. Ще мить — і знову витягнеться струнко ставна берізка і, навспиньки ставши, цілунком усток, пелюсток торкне. І закоханням, мов солодким трунком, наллється серце, як давно, як завжди, як давня юність — щасне і ясне. Із збірки "Зимозелень" До Редакції ’’Нашого Ж ит тя” Відгук на статтю: ”Чи ви говорили зі своїми дітьми про ’’секс” Починаємо говорити! Це добре. Ваша тема мене цікавить уже цілий рік. Я призбирала чимало матеріялів у цій справі, а вона дуже поважна. Вона ж бо не обмежується тільки до впливів американського ’’сьогодні” на нас. Проблема сягає глибше, є далеко складнішою, далеко посуненою недугою, яку важко буде лікувати. Писати статті? Замало. Ціла Америка говорить, диску тує і водночас дезорієнтує. Тепер є час замішання і хаосу, контроверсії, яка замінюється в гіпокризію. Кажуть це вплив лібералів, а я сказала б злочинців, які роблять міль йони на молоді. В цю пастку попали і ми, наївні. Старше громадянство живе в ізольованому світі, ніби до нас не стосується ніщо, що є поза нами. Але ж ми живемо амери канським життям, і всі проблеми їхнього життя стосуються і до нас. Треба акції. І якраз СУА є організацією, яка повинна ці справи порушити. А треба бути обережним, треба борони тися мудро. Потрібне самовиховання, треба пильно вивчати, слуха ти телевізію і треба уважно спостерігати, як до тієї справи ставлятися, де з’являється злочинна рука, яка деморалізує молодь. А як ці справи дісталися до нашого ізольованого середовища? Ми могли б це оминути коли б у нас очі були відкритими. Рятуймо те, що є ще можливе. Треба творити гурти, які над цим будуть працювати. Якщо знайдеться та кий гурт, я радо поділюся моїми матеріялами в цій справі. Зацікавлена (Прізвище знане редакції )
Page load link
Go to Top