Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАТЕРІЯЛИ XIX КОНВЕНЦІЇ СУА ЗБЕРЕЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ РОДИНИ Д-Р ЕВГЕН І. НОВОСАД Коли йде мова про збереження української родини, то маємо на увазі збереження батьків та дітей в українській родині взагалі. Потрібно було б цілих студій, довгих дослідів і запитів, щоб можна було відповісти на це питання. Тема охоплює, не загальну, але специфічну проблему, що торкається не тільки нас, батьків, чи дітей, а й оточення і соціяльного буття наших обставин. Дозвольте мені підійти до цієї теми з істо ричного боку. Як виглядала українська родина в недавньому минулому? Життя у передвоєнній добі, цебто до 2-ої Світової війни, на Україні, а може й тут, було в дусі родинної гармонії. Діти були частиною родинного життя, яке формувалося на скристалізованому і глибоко вкоріненому в українське соціяльне життя концепті, а саме: ’’Концепт причини і ефекту”. Що це значить? Клітиною української родини були батько і мати. Діти, здебільшого, жили вдома з батьками і їхня роля була нічим іншим, як бути доповненням, часто помічником у цій родинній констеляції духової та економічної потреби даної родини. Діти дуже тісно були зв’язані зі своєю родиною, з їхніми звичаями, з їхньою освітою та, навіть, політичними переконаннями. Діти таких батьків, не грає ролі чи це були діти селян, чи нашої інтелігенції, пишалися своїм похо дженням, пишалися навіть місцевостями з яких походили. Діти були свідомі свого ”Я” і будували своє життя на походженні і стані своїх батьків та на їхніх досягненнях і становищах. ’’Родини творили суспільство”. Діти та всі події були начебто ’’сателітами” у цьому магнетичному полі ’’родини”. Вони були свідками та частиною всього позитивного й нега тивного у родинному житті. І тому, щоб зберегти українську родину, першою заповіддю повинно бути: "Здорова мати і здоровий батько”. Це значить добрані, добре інтегровані та суверенні особистості. За цим принципом починається будова або упадок родини. Пригляньмося та проаналізуймо українських батьків, що сьогодні є у 4 — 5 — 6 декаді життя. Друга світова війна витиснула саме цим людям ’’тавро”, яке так часто віддзеркалюється у їхніх дітях. Втрата рідного краю, викорінення і нездійснення батьківських мрій і цілей, переслідування й непевність — це негативні впливи, які саме й ство рили це "тавро”. Діти таких батьків часто бувають цим ’’предметом”, де родичі підсвідомо стараються, щоб їхні діти стали реальним прообразом їхніх (батьків ських) недосягнених цілей. Як я уже згадав, діти здебільшого жили з батьками, але лише до певного віку. Коли зайшла потреба, то діти стали жити поза домом: чи то в гуртожитках, чи то ”на станції”. Ці діти не від рікалися від своїх батьків. Вони думками і з сумом шукали злуки з ними. Таких явищ, як тут, втеча з дому, життя у ’’комунах” у нас майже не було. Натурально цей переходовий час до юнацтва був у нас, в Україні, більш гармонійним та стабільним. Діти тоді були нерозлучною частиною нашого суспільства. Ці всі явища виробляли і позитивно впливали на вироблення здорової ідентичности. І навпаки: життя тут, у прибраній країні, прибрало з різних причин іншу форму, а з нею інші цілі та інший ефект. Батьки молодої ґенерації, цебто у пересічному віці 20 до 40 літ зустрілися з іншими проблемами. Вони прибули до нової країни малими дітьми, або, навіть, тут родилися, саме тоді, коли їхні батьки були кинені у вир нової адоптації: прагнення при стосуватися до ного життя, осягнути певний рівень, щодо духового та матеріяльного рівня з "тубіль цями”. Як багато батьків цієї ж ґенерації потребувало переходити духову й с о ц іа л ь н у метаморфозу, щоб поставити себе, мовляв, як це кажуть американці "нарівні з Джансонами”, а у нас казали ”як у сусіда”, та включити себе у життя Америки. Це викликало реакцію, витиснуло "тавро”, не на нас, старшу Генерацію, ні, а на наших дітях. Ми всі кинулися у вир праці. Попали у гарячку, щоб щось здобути, щоб знову, по таких страхіттях, здобути нове життя. Мотив цього був більш, в першу чергу, матерія- лістичний, а може й егоїстичний. Батьки пішли до різних праць, часто невідповідних їм, їхнім професіям. Така праця не дозволяла їм присвятити досить часу своїм дітям, як це було в Україні. Багато наших дітей почало нудитися по домах. Діти були побажані, але чи потрібні? І тоді, як така дитина доросла віку, коли могла вільно порушуватися з місця на місце (шкільний вік), її товариське життя почало концентруватися коло своїх, нам чужих, ровесників. Дім родини став уже на другому місці. І тут саме почалась ’’експлуатація умів” та почувань наших українських дітей більш агресив ними одиницями приятелів (лідерів) у доброму та злому розумінні. 4 НАШЕ ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1982 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
