Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НА НАС ГЛЯДИТЬ УКРАЇНА У різних країнах і серед різних обставин поселю- валися українці у вільному світі. З різних причин покидали вони рідну землю. Вони, чи їхні батьки, а то й діди походили з різних сіл чи міст України. Були різні ’’хвилі” еміграції. Ми звикли в розмовній мові вживати такі назви як ’’перша еміґрація”, ’’тут роджені в другому чи третьому поколінні”, ’’друга чи третя еміґрація”, а навіть "новоприбулі”. Вони часто об’єднані у спільних організаціях, хоч інколи творять там свої відділи чи групи. Цікаво, що навіть довго літня спільна праця чи близьке сусідство не завжди загладили сліди різниць між тими групами. Соціо логи, психологи, історики зуміли б на основі обслі дувань, представити життєві шляхи, матеріяльні і духові осяги тих різних ’’еміґрацій”. Для нас цікаво було б знати як походження, місце осідку (в скуп ченнях чи у віддалені), матеріяльні успіхи, освіта і інше вплинули на відношення до батьківщини. Чи, як, чому і до якої міри різні прошарки українців у розсіянні почуваються зв’язані із своїм народом, з Україною. Чи почуття приналежности до україн ського народу обмежується тільки такими зовнішніми проявами як замилування до вишивок, співу, танків, звичаїв, а в кращому випадку до обряду? Чи, може, це глибша любов, якої основою, як і всякої любови мусить бути почуття від- повідальности за предмет любови, отже за нарід і країну свого походження? Відповідь могли б дати науковці. Чому ж тоді ставимо тут питання на яке не збираємося відпо вісти? Хочемо поділитися з деякими спосте реженнями які насунулися під час загально громад ських конвенцій, конференцій, з’їздів, а теж молодіжних імпрез. Візьмім до уваги відношення до української мови. Вже не раз з’ясовували ми наш погляд на цю справу: наша мова в Україні загрожена, Ті пляново, підступно русифікують і нищать. Тому ми мусимо її тут зберігати, плекати. Для німців, італійців, а навіть для народів — сателітів комуністичного бльоку, як поляки, справа мови в країнах поселення не така важлива, бо її плекають на батьківщині. В Польщі, не зважаючи на змушування вивчати російську мову, як другу необхідну, мало хто її опанував. Літера тура, наука, преса, навчання все, очевидно, ведеться польською мовою. В Україні деякі професіоналісти, або зовсім не знають рідної мови, або знають тільки розмовну. Наукові видання писані російською мовою. Прикладів можна б навести багато. Чудом і доказом живучости нашого народу треба вважати рух ’’шестидесятників”, пізніший дисидентський, створення Гельсінської групи тощо. Всі ці рухи висунули справу мови. Творчість рідною мовою була причиною довголітніх ув’язнень. Українці в Америці завжди відгукувались на те, що потрібне було Україні. До тих потреб досто- совували свою діяльність. Про це свідчать давні витинки з ґазет українських і американських. З великим признанням і вдячністю треба пам’ятати про такі акції як: поміч борцям за волю; протести і інтер венції під час штучного голоду в Україні; протести під час пацифікації: допомога усім потребуючим аж до опіки над біженцями після Другої світової війни. Багато з тих які з посвятою усю цю працю викону вали не володіли вже, або мало знали українську мову. Вони гідні нашої пошани і любови. Годі очікувати, щоб тепер коли болючим питанням є. українська мова і її майбутнє в Україні, вони почали її вивчати. Але вони напевно розуміють, що коли українська мова це ключеве питання в Україні, ми мусимо іти на допомогу нашим землякам. Як сказано ми хотіли б поділитися деякими спостереженнями. Як це не дивно вони не завжди згідні з тим чого можна сподіватися від ’’тут роджених з давньої еміграції” і від інших ”з новішої еміграції”. Одна з дуже діяльних членок СУА, уже тут роджена, мабуть, у третьому поколінні просила, щоб її відділ не називати англомовним, а двомовним. Боліє над внуками, які не володіють вільно україн ською мовою. Зустрічаємося з таким твердженням, що раз ми в Америці ми повинні перейти на англійську мову в слові і в письмі тобто в пресі. Наша відповідь: ми приїхали до Америки, бо тут у цій свободолюбній країні нам вільно вивчати й плекати свою мову і культуру. В Европі кожна, особливо молодшого віку, людина володіє найменше двома мовами, очевидно, також рідною мовою. Тож, хоч старшим уже важко вивчати мову, то молодші можуть і повинні знати другу мову, і це повинна бути українська мова. Відомо, що наша молодь здібна і кмітлива. Слухаємо промови церковного достойника з групи”тут роджених у котромусь-уже поколінні”. Ми чули його давніше, нас вражала його мова. Тепер його мова і промова дуже добрі, засіб слів значно багатший. Так і видно, що людина перебравши високий, відповідальний пост вивчає і плекає україн ську мову. За ним другий промовець і теж видно, що працює над своєю мовою. Але бувають і інші, які очолюють важливі орга нізації, професори, які походять з таких же емігра ційних ’’хвиль” а не зволили вивчити мови народу на якому сперли свою кар’єру і який служить як драбина, по якій він пнеться вгору. Ось людина з молодшого покоління син ’’другої еміграції”. Володіє знаменито двома мовами, послуговуючись при тому правничою термінологією в обох мовах. Знову видно труд, старання і розуміння того що потрібне і важливе під цю пору. Але, на жаль, трапляються зовсім протилежні ситуації. Молоді діяльні особи, діти діяльних освічених батьків. Українську мову знають, але переходять на англійську в розмові з такими ж як і вони. З легким серцем резиґнують з української мови при прилюдних виступах, при влаштовуванні імпрез тощо. Мовляв українська мова зайва бо всі розуміють англійську. Питаємо: тоді пощо взагалі українська імпреза чи зустріч? Бо ж уживання української мови в таких випадках має величезне значення для українців на рідних землях. А бувають чужинці, чоловіки й жінки, які одружені з українцями чи українками вивчають українську мову принаймні до того ступеня, щоб роз- Докінчення на cm. 9 НАШЕ ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1982 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
