Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
РЕФЛЕКСІЇ З ПОЇЗДКИ ПО ЄГИПТІ Л-КА СПІВУЧІ ДЕРЕВА ’’Послухайте, чи чуете, як співають дерева, ні пташинки не видно, а вони співають”! ’’Monsieur, Madame, cheap, cheap” реклямує свій товар хлопчина з вологими чорними очима. ’’How much”? (чути бас) ’’Ten” — хлоп’ячий голос. ”Опе” (бас). "Невже ж ви не чуєте, як співають в деревах пташки”? "Та які там пташки, от цикади лапками, чи то може крильцями, вже забув, потирають, а вам співають.” "Monsier, cheap, nine”? ’’Two” ..... А корона на цих деревах високо, округла вона, листочки зелено-сірі, вкриті пісками Сагари. Ні один листочок не ворушиться, а гуща їх така, що й гіллячки ніяк не доглянеш. А все таки дерева співали. В них гнізди лися сотні маленьких, сірих, як горобчики, пта шенят, а крильця в них так прозоро трепотіли, як в колібрів... ★ Перед очима з’явився давно забутий образ. Осінь. Вже змолотили зерно. У Кузанки сьогодні пошивають соломою хату. Штудерно в’яжуть вереслом жмутки соломи, справді як шиють. Вже покрили хребет солом’яної стріхи, насадили на нього що дві стопи навхрест пов’язані дручки. От і діло закінчено. Та ні. Господар кликнув на сина: — "Андрію, а піди-но до стодоли та й принеси колесо від воза, то то старе, поломане, що стоїть в куті. А й ріще аби с не забув.”. Навіщо йому колесо, та ще й поломане, подумала я. — "Ти чого с сі відивила на мене"? — 'А Вам колесо нащо", питаю. — ”Не відаєш, і в школах си і не відаєш. Може бузьки будут летіти до теплих країв понад нашу хату, може який с вздрит і веснов присєде". На Великдень на Кузанчиній хаті вже клекотала пара бузьків. Проїхала я суходолом, повітрям і водою теплі краї Єгипту, але рідного співу — клекоту бузьків таки не почула. КАШИЦЯ Ми літаком в дорозі до Асвану. Виїхали досвіту і сонце сходило на наших очах. Такого чудового образу годі забути чи описати. Чи можна описати гру кольорів, що раз-у-раз міняються на небосхилі і їхні рефлекси на пісках Сагари? А сонце, велике як решето, поволеньки скрадалося з-поза пісків і враз якби виплило — зійшло у цілій своїй величі і красі. На летовищі в Асвані видніє напис "Вітайте гості президента Садата”! Через тиждень вістка про трагічну смерть цього великого провідника єгипет ського народу потрясла цілим світом. З летовища везуть нас автобусом оглянути греблю, що її, як вияснює провідник нубієць збудували ’’рашенс”. Очевидно, не обійшлося без дискусії, пояснень і виправлення нашими туристами і провідник, загикуючись, вживає назви ’’совєти”, але я певна, що завтра знову вернеться до вивченого терміну ’’рашенс”. Прізвище головного будівничого греблі Юрій Радченко гворить само про себе. Чомусь про відник нубієць не згадав, що в конструкції греблі активну участь брав єгиптянин Осман Ахмед Осман і що совєтським приладдям далеко не зайшли б. Треба було спровадити нове із Швеції, Японії і Великої Брітанії. Дивлюся на загнуздану ріку Ніль, що розлилася в озеро і дві тисячі квадратних миль і здавалося мені ще здалеку почулися вигуки ”Г-е-е-е-й руб, г-е-е-е-й руб”. Це в нас в дома ’’ширварок”*, будують кашицю. На березі нашої гірської ріки поскладані загострені дерев’яні стовпи до 3 метрів завдовжки щось, як гігантські затесані олівці, ще й до половини вимазані дьогтем. Кремезні ґазди і парубки вбивають в гирло ріки оці стовпи довбнею, а довбня ця не така як при кожному господарстві на дві руки, Ні! Це грубезний, важкий пень із твердого дерева з прикріпленими по боках ручками аж на чотирьох чоловіків. На довге ”г- е-е-е-й!” підносять довбню вгору, а на коротке як врізане ”руб!” з великою силою вдаряють у стовп. А ми, дітиська, підскакуємо на одній нозі на "зарінку” і ніяк не можемо попасти в ритмічні вигуки ”г-е-е-е-й руб, г-е-е-е-й руб”. Регочемося,падаємо, але це ’’г-е- е-е-й” таке довге, що хіба на мить зависнути б в повітрі — та це трапляється тільки в снах. Отак повбивають стовпи в формі півострова, обплетуть вербовим чи лозовим віттям, виповнять камінням і кашиця готова. Чи збереже вона ґаздівства, що роз кинулись між млинівками і рікою під час повені? Чи може ріка ’’урвесі”, заллє городи і ниви, забере ’’лавки” і мости, ба навіть цілі хати, стодоли і стайні поплинуть на бурхливих хвилях, доки, розгойдані, не розсипляться на куски. О, ви, бистрі, дзвінкі, шумливі наші карпатські ріки скільки радості, скільки користи, скільки горя і сліз приносили ви! А ріка Ніль!? Її періодичні вили ви наносили на піски Сагари родючий чорнозем. На її берегах володіли могутні фараони; будували власними силами і власними, ще й досі нероз гаданими методами і приладдям, піраміди, святині, прикрашені золотом і самоцвітами. На берегах Нілю зродилась одна є найстарших і найбагатших культур. Чомуж на її берегах така жахлива нужда? ‘ "Ширварок” — безплатна гуртова повинність при будові і ремонті доріг, мостів, гребель тощо. **”лавка” — кладка. НАШЕ ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1982 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
