Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МИКОЛА ЛИСЕНКО Грандіозна творчість і громадська діяльність клясика української музики Миколи Лисенка становить цілу епоху в історії української музичної культури. Дехто з музикознавців твердить, що М. Лисенко є для української музичної культури тим, ким були Б. Сметана для чеської, С. Монюшко для польської, Е. Ґріґ для норвезької, Ф. Ліст для угор ської, М. Глінка для російської. Микола Лисенко — творець різних оперних жанрів в українській музиці, великої вокально-інстру ментальної форми кантати й кантати-поеми, сольоспіву і вокально-драматичного монологу, високомистецької обробки української народної пісні та різноманітних жанрів інструментальної музики. Вся творча спадщина М. Лисенка — міцна націо нальна основа, на якій спирається й до сьогодні розвиток української музики. Лисенко рівнож заслужений громадянин-патріот, науковець-фолкльорист, педагог, артист-вико- навець, як піяніст і дириґент. Всебічна Лисенкова діяльність залишається для його нащадків назавжди блискучим прикладом беззавітної любови свого народу і самовідданого служіння рідному мистецтву. М. Лисенко з самого серця українського відро дження — з Полтавщини, народився 26-го квітня 1842 року в селі Гриньки, в дворянській сім’ї. Він потомок старого козацького роду, що не затратив націо нальної свідомости, син полтавської землі, навіяної любов’ю до козацької традиції, яка мала вплив на національну свідомість і громадську працю Лисенка. Замилування до музики виніс з батьківського дому. Мати і бонни вчили його гри на фортепіяні, у свого дядька чув Микола двірську воєнну капелю, що була улюбленою в потомків козацтва. Про довжував навчання музики в часі гімназійних та уні верситетських студій у Києві і Харкові. Біографи вважають, що перебування Лисенка в Києві було вирішальним моментом, що пробудив іскру його таланту і надав їй вищий та стійкий напрямок. Це був початок 1860-их років, коли в Україні повіяло, хоч і не надовго, трохи свіжішим визвольним духом, впали кайдани кріпацтва, оживали братолюбні і слов’ян ські ідеї Шевченка і Кирило-методіївських братчиків. Скрізь понеслись кличі: іти в народ, працювати для нього, учитися від нього мови і національної традиції, занапащених інтелігенцією, оживити занепалу та збудувати нову національну культуру. Такі думки і мрії переживало особливо молоде покоління 60-их років, українські студенти. І Микола Лисенко, опинившись у тій сфері ідеалів, почув у грудях гаряче бажання стати національним піонером української музики. Вже як студент університету, він записував народні пісні і гармонізував їх для хорів, які сам організував і ними диригував. З цими хорами робив мистецькі прогулянки по містах і селах Ліво бережжя і в цей спосіб розбуджував приспану націо нальну свідомість та любов до рідної пісні. По закінченні університету виїхав Лисенко на дальші музичні студії у Ляйпціґ в Німеччині, що був тоді музичним центром Европи. В роках 1867-1869 студіював композицію і фортепіяно у славних про фесорів Ріхтера і Мошелієса. Пізніше вчився Лисенко також у композитора Римського-Корсакова у Петербурзі. В Ляйпціґу постав перший зрілий твір Лисенка — ’’Заповіт” до слів Шевченка, для чоло вічого хору, теж перші гармонізації народних пісень. Повернувся в Україну і жив у Києві, де заснував музичну школу, яку провадив до кінця свого життя. Лисенкові учні, це композитори — К. Стеценко, М. Леонтович, О. Кошиць, Ф. Колесса та інші. Музична творчість Лисенка широка й різно рідна. Музикологи опрацьовують та аналізують її. Нам слід усвідомити собі велич Лисенка, зрозуміти значення його музики для нашої культури, духовно наблизитися до його музики. Основою музичної творчости Лисенка стали українські народні пісні. У своїй спадщині він залишив монументальну працю: сім збірників українських народних пісень, збірник обрядових пісень, збірник танків та веснянок і дванадцять ’’Десятків” народних пісень в обробці для сольоспіву і хору з фортепіяном. До оригі нальної творчости композитора належать його вокальні твори до слів Т. Шевченка, охоплені спільною назвою ’’Музика до ’’Кобзаря” Шевченка”. Прикладом для цеї ділянки є його сольоспіви як ’’Гетьмани, гетьмани”, ”Ой Дніпре, мій Дніпре”, ”Ой одна я, одна”, або великі хорові твори - кантати з оркестрою, як "Радуйся, ниво”, ’’Б’ють пороги”, ”На вічну пам’ять Котляревському” чи ’’Іван Гус”. Писав Лисенко теж музику до слів Івана Франка, Лесі Українки, О. Олеся, О. Конинського та інших поетів. Окрема ділянка творчости Лисенка, це його опери й оперети, яким він хотів дати національний характер, не тільки змістом, але і стилем музики. Лисенко співпрацював з київським театром, який Докінчення на cm. 9 8 НАШЕ ЖИТТЯ, ЧЕРВЕНЬ 1982 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
