Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
МІШАНІ ПОДРУЖЖЯ (голос у панелі Сою зу Українок Ф ранц ії про "Українську родину" 5.ХІІ. 1981) Мішані подружжя, — явище ні нове, ні тільки україн ське. Усі закони світу не в силі запобігти природньо- му гонові любови, коли він проявиться між двох осіб відмінної національности чи віри, різного походжен ня, стану, раси, кляси, чи навіть віку. Історія знає незліченні випадки, коли ні родина, ні середовище, ні Церква, ні навіть держава, не змогли протиставитися т. зв. ’’мезаліянсам”, що виникали, не зважаючи на заборону, осуд, насмішки, бойкот чи навіть кару, зі смертною включно. Українська історія записала нам чимало міша них одружень, зокрема за княжих та гетьманських часів. Українські княжни і князенки. та гетьманівни і гетьманичі, одружувалися з чужинцями не завжди з палкої любови, а радше з політичних чи династич них міркувань їхніх батьків, тобто із-за ’’рації стану” української держави. З нашої історії знаємо, як зручно дипломатично викрутилася княгиня св. Ольга від одруження з візантійським цісарем, і як до весілля княжни Єлиса- вети з норвезьким королевичем Гаральдом не дійшло тільки тому, що він утратив королівство. Про любов цих молодят свідчить чудова баляда Гараль- да про нещасливу любов до "Синьоокої руської княжни”. Усі українці, і не тільки у Франції, знають, що княжна Анна-Ярославна переїхала цілу Европу, щоб одружитися з французьким королем Анрі Пер шим, та разом з ним коронуватися на королеву Франції. У заступстві малолітнього сина Пилипа, вона згодом володіла Францією більш як десять років. А втім їхнього батька, короля Ярослава Му дрого, який поодружував своїх синів і доньок з нащадками всіх найславніших королівських родів, — названо тестем, чи свекром, усієї тодішньої Европи. Не треба й додавати, до якої могутности дійшла у цьому часі Українська держава. Історія козацьких часів записала нам легендар ну подію з життя попівни Роксоляни з Рогатина, яку схопили татари у ясир та продали туркам, а їхній султан так захопився нею, що зробив її своєю пер шою дружиною і султаншею. Завдяки своїй красі й інтелігенції, вона зуміла зберегти султанат для свого сина проти всіх заздрісних затій цілого султан ського гарему. Цю тему вибрала собі для свого рома ну ”Ля Султан” — Француженка Катерина Клеман, якій ворожили навіть цьогорічну нагороду. Гетьман Богдан Хмельницький, бажаючи поширити українські посілості, одружив свого сина з донькою волоського господаря Молдавії. І врешті відомо скільки розголосу й які відгуки серед поетів, малярів і композиторів всієї Европи викликала велика родинна і поетична трагедія любо ви 70-річного гетьмана Івана Мазепи до своєї по- хресниці, 18-річної Мотрі Кочубеївни. Письменниця Ірина Стецик з Бельгії, узяла переказ цього неза вершеного ’’мезаліянсу” до свого французького роману ’’Мазепа — князь України”. Усе це були славні ’’мішані подружжя” високих і найвищих суспільних верств. Але сьогодні нам слід розглянути українські мішані подружжя поза Україною, до яких нікого не примушує ні державна рація, ні поширення наших територій, а які, навпаки, збіднюють наш стан посідання, та спричинюють ступневий занепад нашої еміграції. Бачачи цю загрозу, наші діячі намагаються різними способами оберегти молоді покоління перед мішаними подружжями. Патріотичні батьки впоюють рідну мову дітям від колиски, згодом молодечі організації дають їм національне виховання, україн ська школа вчить читати і писати, українська Церква навчає молитви українською мовою. Усі ці заходи ведуть у дальшому до спільного перебування дітей і молоді в українському середовищі, в українському ”ґеті”, яке засобами народнього мистецтва має на них велику притягальну силу. Коли ж усе таки, навіть так дбайливо виховані діти в українському дусі, захопляться оманним щастям поза рідним середовищем, коли ніякі від- мовлювання, чи плачі батьків не помагають, — що ж тоді робити? У таких випадках було б великою помилкою батьків ’’відрікатися” сина, чи доньки та ’’умивши руки” — поривати з ними всі зв’язки. Батьки мусять проковтнути цю гірку пілюлю з доброю міною, та допомогти перебороти своїй дитині цю першу в її житті кризу. Зі свого боку вони повинні якнай скоріше познайомитися з родиною майбутнього зятя, чи невістки, щоб не тільки знати які це люди, але й поставити їм деякі вимоги. До них належить з’ясування українського походження їхньої дитини, та бажання, щоб його шанували нашою мовою, тра диціями, хрищенням майбутніх унуків в українській церкві, та їхнім подвійно-національним вихованням. Дуже часто трапляється, що чужа родина знає і розуміє причину нашої примусової еміграції, то й не буде протиставитися нашим вимогам. Але бувають і такі, зокрема малокультурні люди, які поставляться вороже і навпаки, намагатимуться такого приймака, чи приймачку, чимскоріше зденаціоналізувати. Тоді немає іншої ради як договір при свідках, найкраще при священикові, або нотареві, та навіть на письмі, з точними вимогами, ще перед вінчанням молодої пари. Це оте мінімум, при якому треба українській стороні твердо стояти завчасу, бо після вінчання вже Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
