Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
можна було, бо мені компікувалося з поворотним квитком на літак. Під час снідання я виголосила своє вирішення. Всі, крім Йоза, погоджувалися зі мною. Вже того вечора я хотіла від’їхати. Ранком я ще пішла зі Стефкою на ярмарок. До того часу я з нею близь ко потоваришувала. Мені цікаво було обсервувати, як її цікавить світ, але заразом як та цікавість входить в конфлікт із її поняттям про ролю жінки і мами, яка повинна обмежитися до хатніх та родинних справ. Підозріваю, що з моїм від’їздом цей конфлікт у неї розв’язався. Мала площа, на якій відбувався ярмарок, була обставлена з одного боку кіньми з возами, худобою, та дробом у клітках. По другій стороні була автобу- сова станція. Поміж ними переливалися люди з това ром і вливалися у вулиці. Всюди був стиск, гамір, багато було там людей із довколишніх сіл. Стефка наповнила кошик сіжою городиною, купила дещо з вбрання для себе та для дітей, і скористала з нагоди, щоб побалакати. Вона не часто виходила поміж люди, бо була прив’язана до хати роботою і малими дітьми. По дорозі додому ми стрінули Йоза, який радо погодився піти зі мною на поліційну станицю від’явитися. Цього вимагається при приїзді та від’їзді кожного чужинця, який залишається в одному місці довший час. Йозо ніяк не годився з моїм рішенням їхати. Він заявив, що мені, чужинці, ніхто не продасть квитка, то знову, що я не дам собі ради не знаючи мови. Так сперечаючись ми йшли на поліційну станицю. — А тим більше, тобі квитка не треба — ствер див Йозо, — Подивися хто йде! Напроти нас ішов високий молодець у військо вому мундурі. В руці ніс маленьку валізку і пильно розглядався на всі боки. — Це Василь, — поінформував Йозо, махаючи руками щоб звернути на нас увагу. Побачивши нас, Василь біг з розпростертими руками. — Ксенечко! Я задеревіла на місці. Ще добре на нього не гля нула, коли він вже був переді мною, і ’обнявши, крутив мною в повітрі. Ввесь народ на ярмарку, що чув вигуки і бачив що діється, гукав нам і плескав у долоні. Ставши врешті на власні ноги я глянула з-під ока на Василя. Високий, я йому ледви до грудей достаю. Темнявий, із майже скісними татарськими очима. Волосся коротенько обстрижене виставало зпід кашкета. В мундирі виглядав дуже пристійно. Вдвійку ми повернулися до дому Василя, щоб він привітався з батьками. Йозо тримався кілька кроків позаду, а Василь ішов біля мене мовчки. Я також не хотіла починати розмови, бо не знала його тону і настрою. Але мій Василь мовчав. На порозі нас зустріла мама Василя. Він впав перед нею на коліна. Я стояла поруч і не могла рушитися з місця. Поклав ши руки синові на голову, мама помолилася, підвела його і поцілувала. Батько подав йому руку і мовчки потиснув. Витягнув пляшку домашньої горілки і налив всім по чарці. — За вашу зустріч — і ми всі стукнулись чарками. ПОДЯКА Складаємо сердечну подяку родині, приятелям, знайомим і стороннім особам, які під час недуги, а відтак після смерти нашої дорогої синової Оленки, жертвували молитви, Служби Божі, склали пожертви на громадські цілі або жертви крови для шпиталю. Наше щире спасибі за численні слова співчуття і моральну піддержку у нашому горю. Замість індивідуальних подяк, складаємо 125.00 дол. на фонд СУА ім. Олени Лотоцької і 100.00 дол. на адміністра цію СУА. Теодозія і Зиновій Савицькі Так і всі, до яких ми загощували, вітали нас з чарками в руках і запивали наше здоров’я. Ясно стало, що ці люди брали за самозрозуміле, що я приїхала поби- ратись. Під тим оглядом я зробила Василеві велику кривду. А наша зустріч, не то що не довела до весілля, а навіть не підсилила нашої приязні. Я чимраз ясніше бачила що ні він мене, ні я його зовсім не знали. Хоч я тут грала ролю задоволонего гостя, довго цього не можна було робити. Я старалася говорити з Василем як з другом, але він такий мовчазний, що часом і говорити було неприємно. Часом не знати було чи мене взагалі чує. На мої питання махне головою так або ні, або відповість чемно, але коротко. А тут ціле село гуділо про мій приїзд і напевно довго йому не дозволять забути, що я не вернулась. А як це можна було передбачити? До кінця тижня я була дуже рада, що був час їхати додому. Ця рутина гостювання, танців, горілки дуже мене змучила, і я вже прагнула спокою і звичних обставин. Василеві також вже кінчалася відпустка. На прощання Славко нам зорганізував прийняття, співи і танці. Ми прийшли туди на корот кий час, але довго не залишались. Удвох ходили пустими вулицями, і Василь вперше говорив мені про свої мрії, задуми і почування. Казав, що пізнав і полюбив мене листами. Казав, що я мушу лишитися з ним, бо він має поле, а я навіть того не маю. З чого ж тоді будемо жити в Америці? Побачивши, що він справді хоче щиро говорити, я пробувала йому пояснити моє становище. Я приїхала до Югославії без ніяких намірів лишатися, чи брати Василя зі собою. Його пляни були зовсім нереальні. Він цього не хотів слухати. Думав, що я приїхала до нього, щоб домовитися як і коли вінчатися. Твердив, що незважаючи на мої слова буде надіятися, що його Ксенечка повернеться. Виглядало що ми говорили на двох площинах без можливости зустрітися. Наше виховання і оточення не приготували нас одне для другого. Ми попрощалися в Беоґраді. Сусід, який виїхав був по мене до Нового Саду, завіз Василя до автобусу, а мене на летовище. Ми обіцяли один одному, що будемр далі листуватися. Після кількох місяців і листів, Василь здав собі справу з того, що нареченими ми ніколи не будемо. Написав це мені в листі з виясненням, що нам не можливо лишатися друзями. Він волів пам’ятати свою дівчину такою, яку вимріяв з моїх листів із-за океану.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44-45 
46-47 
48 
