Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44-45
46-47
48
20-го червня ц.р. мешканці Ньюарку і навколишніх міст мали щасливу нагоду бачити незвичайний цирк. Кожна циркова вистава захоплює несподіванками, експресією, майстерністю техніки. Але цирк, що заго стив до школи св. Івана Христителя, без перебіль шення — казковий. Був там паяц, що загубив свою усмішку, були тренери слонів, коників, песиків, тигрів, ведмедя, був акробат і були дресировані циркові звірі: слони, коні, песики, тигри і ведмідь. Вони могли б навіть міня тись ролями, бо всі виконавці пантоміми "Цирк” — діти від 3 до 5 років, вихованці музичного дошкілля Марти Савицької. Цьогорічна вистава гармонійно збіглася з 10-річчям музичного садочку при Україн ському Музичному Інституті. З нагоди цього ювілею я пробую уявити, ким була б Марта Савицька, якби мала змогу творити на рідному грунті? Такої змоги вона не мала навіть експериментально: невблаганна доля закинула н на іншу — врожайнішу землю. А якої кар’єри могла до сягти ця талановита жінка в американському світі — як режисер, композитор, чи вихователька американ ських дітей? Ці мої роздуми відлунюють віршем Василя Симоненка, написаним незадовго перед його смертю: Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок, Є тисячі ланів, але один лиш мій. І що мені робить, коли малий зажинок Судилося почать на ниві нерясній? Чи викинути серп і йти байдикувати, Чи долю проклясти за лютий недорід І до сусід пристать наймитувати За пару постолів і шкварку на обід? Коли б я міг забуть убоге рідне поле, За шмат ції землі мені б усе дали... До того ж і стерня ніколи ніг не коле Тим, хто взува холуйські постоли. Та мушу я іти на рідне поле босим, І мучити себе й ледачого серпа, І падати з утоми на покоси, І спать, обнявши власного снопа. Бо нива це — моя! Тут я почну зажинок, Бо кращий урожай не жде мене ніде, Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок Мене на ниву батьківську веде... Марта Шлемкевич-Савицька пожертвувала кар’єрою, второваним модерним шляхом, бо тисяча життєвих доріг веде її на ниву батьківську. І хоч яка стерня колюча і як тяжко ’’мучити себе й ледачого серпа” — ні з чим не зрівняти врожаю радости, який вирощує Марта Савицька в дитячих душах. Адже вона своїм чарівним ключем відкриває дітям не лише вуха — для музики, вона відкриває їм душі — для уяви, для творчости. Тому так надхненно і так профе сійно грають у пантомімі всі діти-актори: Меля Нако нечна, Леся Гентиш, Марко Храпливий, Ерик Бура- чинський, Івась Стокотельний, Ярема Тритяк, Ля- риса Касіян, Дем’ян Колодій, Степан Колодій, Олен- ка Вельгаш, Мая Мілянич, Дора Гапій, Наталка Олес- ницька, Катруся Кіляр, Дарко Лойко, Роман Хар ченко, Маланка Поручинська, Ляриса Ґумовська, Наталка Лабенська, Семен Тимошенко, Апекса Віна, Дарко Косиловський, Дарко Менцінський, Юрчик Кігічак, Данилко Луків, Данилко Гентиш, Наталка Бонакорса, Іня Бонакорса (Ґрадуант 1977), Реня Познахівська. Майстерні костюми роботи Ліди Марр і чудова музична композиція доповнюють ілюзію казкового цирку. Випускники попередніх років виявили вдячну пам’ять своїй пані Марті, склавши їй на цьому надзви чайному святі спільний букет квітів. Велика втрата для українців з інших околиць, що не можуть поба чити мистецьких вистав цього унікального дошкілля. Н. СВІТЛИЧНА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top