Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ДЕКАДА УКРАЇНСЬКОЇ РОДИНИ. Разом з іншими народами світу і український народ має присвятити в цьому десятилітті 1981 -1990 окрему увагу збереженню й зміцненню роди ни, як підставової клітини в національному організ мі. Від цієї клітини залежить здоров’я, сила і майбут ність кожного народу. Поневолена Україна не може провести цієї ко рисної і необхідної акції свобідно. Окупант, на шля ху винародовлення і русифікації, нищить українську родину. Комуністичний режим у великій мірі обме жує права батьків, виховання дітей проходить під наглядом держави. Українська родина в країнах нашого поселення теж відчуває загальний тиск на її традиційні, мораль ні і суспільно-етичні вартості. Довкілля становить постійну небезпеку для її рідної мови, культури, пра- дідної релігії та почуття гордости — тих всіх варто стей, які є підставою здорового розвитку. Ми спосте рігаємо щоденно, як тиск неукраїнського довкілля на молодь, що родилася поза межами України, відтягає її і відчужує від українського організованого життя. Він стає постійною загрозою для нашої культурної самобутности та національної ідентичности. Такий стан — це стан тривоги! Протиставитися тому тискові одинцем — справа нелегка. Тут треба протиставити середовище сере довищу. Встоятися проти тиску може тільки середо вище із своїми власними вартостями, із своєю влас- ною привабливою силою. Не рідко зустрічаємося з засадничою помилкою батьків, які хотіли б, щоб їх діти продовжували будувати українські родини, але не посилають своїх дітей до рідних шкіл і організацій і не дають дітям цієї реальної підтримки, яку може дати тільки своє рідне середовище. З причини нашого розсіяння, не завжди може наша молодь знайти собі українських життєвих партнерів. Та це не є аж таке лихо, щоб з ним не можна боротися, при сучасній розвиненій комуніка ції, в добі засобів масового зв’язку. Переконуймо на шу молодь, що користь з однорідних, немішаних по- друж є очевидною для збереження української спільноти в країнах нашого поселення, вона продов жує її існування. Однорідне подружжя дає більші можливості для тривання його і родини. Цьому сприяє мовна, звичаєва, культурна, релігійна та інша спорідненість подружніх партнерів, що єднає їх більше, ніж мішаний подружній зв’язок. В наших турботах за збереження свого рідного, задержання моральної сили, допоможе нам, коли будемо ставитися уважніше до наших обов’язків, тра дицій, до нашого історичного досвіду, в якому українська жінка — мама була опорою морального здоров’я народу і його рятівницею у фізичному й духовому значенні. Мама оберігала свій рід під час небезпек і випробувань скитальщини, вона закла дала для нього міцні родинні гнізда в країнах посе лення, своєю працею і зусиллями змагала, щоб ви вести дітей у люди. В результаті ми маємо високий відсоток нашої молоді з вищою освітою. З тривогою і жалем відзначають сучасні американські соціологи, що мати в родині щораз більше відходить від своїх вікових функцій — опікун ки домашнього огнища і виховниці дітей. Вона часто поза домом, на праці, а діти залишені на найманих людей. Друге загрозливе явище, це масові розводи, які руйнують мільйони родинних клітин із страшними наслідками для дітей. Ці проблеми існують і в нас та з ними необхідно нам боротися. В обличчі чинників економічного і побутового характеру, ми мусимо піднести авто ритет і вплив матері в родині, посилити родинні зв’язки і наполегливо працювати над збереженням нашої ідентичности. Хай оці думки будуть нашим дороговказом у Декаді Української Родини. О. Личаківська. ЗБЛИЖАЄТЬСЯ 90-РІЧЧЯ БЛАЖЕННІШОГО ПАТРІЯРХА О. ЙОСИФА СЛІПОГО На запрошення Митрополита Кир Стефана Сулика прибули 12-го грудня 1981 р. до Філядельфії представники центральних і деяких місцевих організацій, щоб спільно обговорити плян відзначення 90-річчя народин Блаженні шого Патріярха о. Йосифа Сліпого. Лідія Бурачинська репрезентувала на тій нараді СФ УЖ О , а Наталя Даниленко була присутня як заступниця голови СУА. Нараду відкрив молитвою Владика Стефан, який у свойому вступному слові сказав між іншим: ”Бог покликав нас до життя у цей суворий час, коли рішається доля на шого народу, а може, і всього світу. Над нами висить загро за ядерної війни. В Україні тривають жорстокі переслі дування нашого народу і Церкви. Але Бог має нашу Церкву в опіці. З Його волі прибули до вільного світу вже більш ніж 100 років тому українські емігранти, завдяки яким наша Церква збереглася. Бог обдарував нас такими провідника ми, як Слуга Божий Митрополит Андрей і його наступник Блаженніший о. Йосиф, щоб вони вели нашу Церкву у цей небезпечний час. Нашим почесним обов’язком є гідно і достойно відзна чити 90-ту річницю народження Патріярха." Владика Роберт Москаль, який проводив нарадами, поінформував, що крайові відзначення 90-річчя Блаженні шого Патріярха відбудуться у Філядельфії в залі ’’Академі оф Мюзік” в неділю 28-го лютого 1982 р. Академія буде попереджена Архиєрейською Божественною Літургією, яку співслужитимуть усі наші Владики в США. Протекторат над святкуваннями перебрала наша Ієрархія. Буде створений почесний комітет, у склад якого ввійдуть представники усіх наших Церков і громадських організацій.. Вибрано Діловий комітет, який займеться практичною підготовкою святкувань. Головою комітету став о. митрат М. Харина, заступником д-р В. Пушкар та Наталя Дани ленко, секретарями Стефанія Бережницька і Роберт Грубець, мистецьким керівником Михайло Добош, скарбни ком Стефанія Вовчак, керівником референтури реклями та розпродажу квитків — Софія Геврик, а членами пресово- інформаційної комісії Мстислав В. Дольницький, Іван Смо- лій, д-р М. Ценко і д-р Леонід Рудницький. 4 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1982 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top