Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ДЕКАДА УКРАЇНСЬКОЇ РОДИНИ. Разом з іншими народами світу і український народ має присвятити в цьому десятилітті 1981 -1990 окрему увагу збереженню й зміцненню роди ни, як підставової клітини в національному організ мі. Від цієї клітини залежить здоров’я, сила і майбут ність кожного народу. Поневолена Україна не може провести цієї ко рисної і необхідної акції свобідно. Окупант, на шля ху винародовлення і русифікації, нищить українську родину. Комуністичний режим у великій мірі обме жує права батьків, виховання дітей проходить під наглядом держави. Українська родина в країнах нашого поселення теж відчуває загальний тиск на її традиційні, мораль ні і суспільно-етичні вартості. Довкілля становить постійну небезпеку для її рідної мови, культури, пра- дідної релігії та почуття гордости — тих всіх варто стей, які є підставою здорового розвитку. Ми спосте рігаємо щоденно, як тиск неукраїнського довкілля на молодь, що родилася поза межами України, відтягає її і відчужує від українського організованого життя. Він стає постійною загрозою для нашої культурної самобутности та національної ідентичности. Такий стан — це стан тривоги! Протиставитися тому тискові одинцем — справа нелегка. Тут треба протиставити середовище сере довищу. Встоятися проти тиску може тільки середо вище із своїми власними вартостями, із своєю влас- ною привабливою силою. Не рідко зустрічаємося з засадничою помилкою батьків, які хотіли б, щоб їх діти продовжували будувати українські родини, але не посилають своїх дітей до рідних шкіл і організацій і не дають дітям цієї реальної підтримки, яку може дати тільки своє рідне середовище. З причини нашого розсіяння, не завжди може наша молодь знайти собі українських життєвих партнерів. Та це не є аж таке лихо, щоб з ним не можна боротися, при сучасній розвиненій комуніка ції, в добі засобів масового зв’язку. Переконуймо на шу молодь, що користь з однорідних, немішаних по- друж є очевидною для збереження української спільноти в країнах нашого поселення, вона продов жує її існування. Однорідне подружжя дає більші можливості для тривання його і родини. Цьому сприяє мовна, звичаєва, культурна, релігійна та інша спорідненість подружніх партнерів, що єднає їх більше, ніж мішаний подружній зв’язок. В наших турботах за збереження свого рідного, задержання моральної сили, допоможе нам, коли будемо ставитися уважніше до наших обов’язків, тра дицій, до нашого історичного досвіду, в якому українська жінка — мама була опорою морального здоров’я народу і його рятівницею у фізичному й духовому значенні. Мама оберігала свій рід під час небезпек і випробувань скитальщини, вона закла дала для нього міцні родинні гнізда в країнах посе лення, своєю працею і зусиллями змагала, щоб ви вести дітей у люди. В результаті ми маємо високий відсоток нашої молоді з вищою освітою. З тривогою і жалем відзначають сучасні американські соціологи, що мати в родині щораз більше відходить від своїх вікових функцій — опікун ки домашнього огнища і виховниці дітей. Вона часто поза домом, на праці, а діти залишені на найманих людей. Друге загрозливе явище, це масові розводи, які руйнують мільйони родинних клітин із страшними наслідками для дітей. Ці проблеми існують і в нас та з ними необхідно нам боротися. В обличчі чинників економічного і побутового характеру, ми мусимо піднести авто ритет і вплив матері в родині, посилити родинні зв’язки і наполегливо працювати над збереженням нашої ідентичности. Хай оці думки будуть нашим дороговказом у Декаді Української Родини. О. Личаківська. ЗБЛИЖАЄТЬСЯ 90-РІЧЧЯ БЛАЖЕННІШОГО ПАТРІЯРХА О. ЙОСИФА СЛІПОГО На запрошення Митрополита Кир Стефана Сулика прибули 12-го грудня 1981 р. до Філядельфії представники центральних і деяких місцевих організацій, щоб спільно обговорити плян відзначення 90-річчя народин Блаженні шого Патріярха о. Йосифа Сліпого. Лідія Бурачинська репрезентувала на тій нараді СФ УЖ О , а Наталя Даниленко була присутня як заступниця голови СУА. Нараду відкрив молитвою Владика Стефан, який у свойому вступному слові сказав між іншим: ”Бог покликав нас до життя у цей суворий час, коли рішається доля на шого народу, а може, і всього світу. Над нами висить загро за ядерної війни. В Україні тривають жорстокі переслі дування нашого народу і Церкви. Але Бог має нашу Церкву в опіці. З Його волі прибули до вільного світу вже більш ніж 100 років тому українські емігранти, завдяки яким наша Церква збереглася. Бог обдарував нас такими провідника ми, як Слуга Божий Митрополит Андрей і його наступник Блаженніший о. Йосиф, щоб вони вели нашу Церкву у цей небезпечний час. Нашим почесним обов’язком є гідно і достойно відзна чити 90-ту річницю народження Патріярха." Владика Роберт Москаль, який проводив нарадами, поінформував, що крайові відзначення 90-річчя Блаженні шого Патріярха відбудуться у Філядельфії в залі ’’Академі оф Мюзік” в неділю 28-го лютого 1982 р. Академія буде попереджена Архиєрейською Божественною Літургією, яку співслужитимуть усі наші Владики в США. Протекторат над святкуваннями перебрала наша Ієрархія. Буде створений почесний комітет, у склад якого ввійдуть представники усіх наших Церков і громадських організацій.. Вибрано Діловий комітет, який займеться практичною підготовкою святкувань. Головою комітету став о. митрат М. Харина, заступником д-р В. Пушкар та Наталя Дани ленко, секретарями Стефанія Бережницька і Роберт Грубець, мистецьким керівником Михайло Добош, скарбни ком Стефанія Вовчак, керівником референтури реклями та розпродажу квитків — Софія Геврик, а членами пресово- інформаційної комісії Мстислав В. Дольницький, Іван Смо- лій, д-р М. Ценко і д-р Леонід Рудницький. 4 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1982 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
