Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ У ПАМ’ЯТЬ ПОКІЙНОЇ КАТЕРИНИ ПЕЛЕШОК Хто з нас, прибулих по Другій світовій війні до берегів Америки в ньюйоркській пристані, не пригадує собі ввічливого українського привіту представниці ЗУАДК-у бл. п. Кате рини Пелешок. І хоч вже стільки часу проминуло, 13-го грудня 1981 р. сповнилась перша річниця смерти сл. п. Марії Кабачкової, яка померла 13-го грудня 1980 р. на 90-му році життя. Сл. п. Марія Кабачкова, з дому Бахта, народилась 27 квітня 1891 р. в ГІебаді на Поділлі. Закінчила у Києві, відому гімназію Дучинської і в дуже молодому віці вийшла заміж за правника Ростислава Лащенка. Разом з чоловіком, що був у той час суддею, жила в Маріюполі, у Вільні і знову у Києві, де була свідком радісної істо ричної події — відродження україн ської державности. Чоловік її був тоді головою Апеляційного Суду і викла дав в українському університеті істо рію українського права. У тому ж Києві вона пережила страхіття війни, особ ливо коли чоловік мусів від’їхати і во на лишилась сама з двома дітьми, ста рим батьком і матір’ю під владою большевиків, денікінців і знову боль- шевиків. Багато тоді пережила: голод, труси, поневіряння. В 1920 році, перед то образ Її усміхненого обличчя все ще стоїть перед очима. Хоч Її нема вже між нами, то однак вона залишиться у пам’яті назавжди, як приклад зразкової, відданої праців ниці на суспільно-громадському полі. Любов до свого народу і бажання до праці для нього вона винесла вже молодою дівчиною з рідного краю. Початки для новоприбулих були невеселі. Незнання мови, брак фінан сових засобів, чуже оточення, створю вали нелегкі життєві умовини. Може якраз ті відносини, за словами Лесі Українки, "проти надії сподіватись”, дали бл. п. Катерині Пелешок поштовх до ще більш наполегливої праці. Вона активно включилася в жіночі орга нізації, розуміючи вагу ролі жінки на суспільно-громадському полі. Під час Другої світової війни бл. п. Катерина Пелешок стала головою 1-го Відділу СУА та очолювала його впродовж 20 років (1945-1965). У 1-му Відділі було тільки 10 членок. Завдяки Її енер гійном у проводові Відділ закти - візувався. Вона все життя була горда з нього й називала його своєю дитиною. Бл. п. Катерина Пелешок крім праці у своєму Відділі сповняла 9 років важливі функції в Окружній Управі в Нью Йорку. Була заступницею голови СУА і 12 років очолювала Контрольну Комісію СУА. В 1965 р. управа 1-го Відділу іменувала Катерину Пелешок його почесною головою за великий вклад праці. Головна Управа СУА на 16-ій Конвенції в травні 1971 р. нагородила її почесним членством Союзу Українок Америки за заслуги для української громади, зокрема для організації СУА. Катерина Пелешок була діяльна в громадських організаціях, в яких займала відповідальні пости, як в УККА, Об'єднаному Комітеті міста Нью-Йорку, у ЗУАДК-у, а останньо в Комітеті будови церкви св. Юра. Вона брала активну участь у влаштовуванні українських виставок для чужинців, у політичних маніфестаціях і в збірках для потребуючих. Здається не було імпрези чи якоїсь акції у великому Нью Йорку, яка не була б зв’язана з Її іменем. Вона вповні виконала свій обов’язок як член української громади. Великий Нью Йорк втратив в ній енергійну діячку, а 1-ий Відділ СУА дорогу, незабутню почесну голову. Хай цих кілька слів буде при- гадкою про заслужену, союзянку-піо- нерку, патріотку, що ціле своє життя віддала для свого поневоленого народу. Вічна їй пам’ять! Марія Мотиль, пресова референтка новим наступом большевиків на звіль нений Київ, виїхала з родиною до Кам’янця-Подільського, звідтам доТар- нова, а потім до Львова. В 1921 році переїздить з родиною до Праги (Чехо- словаччини), де чоловік був про фесором Українського Вільного Уні верситету в Празі і Господарської Ака демії в Подєбрадах. Вона довгі роки була членкою Українського Жіночого Союзу, який провадив дуже активну працю; часово належала до його управи. По смерті чоловіка (+1929 р) переживала труднощі еміграційного життя в роки тяжкої економічної депресії, що не поминула і Чехо- словаччину. 1945 року виїхала з дітьми, зятем і другим чоловіком, проф. Іваном Кабачковим (колишнім державним секретарем уряду УНР) на другу еміграцію ”в невідоме”. Мандри, бомбардування, таборове життя ”Ді- Пі” і переїзд до США, де діти пішли на працю, а вона провадила госпо дарство. Допомагала і працювала, доки могла. Своєю милою, життє радісною і опанованою вдачею, вносила в життя родини цілюще тепло. Вічна їй пам’ятьі В пам’ять нашої дорогої Мами бл.п. Марії Кабачкової складаємо 30.00 дол. на Пресовий Ф онд "Нашого Життя” Родина 32 НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 1982 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
