Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Берези, в снігу занімілі, Іній на вітках слізьми, Про що ви мрієте, білі? — Про сонце мріємо ми... Дуби в крижаній кольчузі, Одягнуті в сиві шовки, Про що замислились, друзі? Про сонце наші думки... Вітри із морозяним шпаром, Куди вас несуть чорти, Чого галасуєте даром? Хочемо сонце знайти... Очі наповнені горем, Очі сумні мої, Чому ви блукаєте зором? — Хочем побачить її... Серце, недавно кволе, Муко моя мала, Чому щемиш, як ніколи? — Хочу її тепла... Розуме мій байдужий, Вируч мене хоч ти — Над чим ти думаєш, друже? — Хочу надію знайти... ВОЛОДИМИР СВІДЗІНСЬКИЙ Не буяли віхоли по лугах; Дні мостили кубла затишні; Сосни по стегна грузли в снігах, Розтопірчивши віти, як клішні. Я жив в одинокім дому, Не жадаючи, мов без тіла; Розлука мене не томила. Улюблена книга світила тьму. Хтось ночами житло моє ніс Крізь завалений снігом ліс, І за тонко-намерзлим вікном, Що я притулявся чолом, Серед темряви, тут і там, Розкидаючи іскор високі дощі, Жарко, без полум’я, тліли кущі, Мов огнисті фонтани — принада очам Виринали, бурхали, світили здаля... Невже то була земля, Моя звичайна земля? Скільки в небі шамотіння снігопаду! Снігопаду шамотіння скільки в небі! В високості необлі- таній кружляє проміж ві- ттями єдине шамоті ння безбережне. Скільки в небі голубого Олив’яного! Оглухлого! Тепер тільки сніг і сніг і небо геть до чортиків Ні витерпу немає ні розради. Снігопаду! Шамотіння! Безтелесних слів! Нічного шепотіння зір! Задивився в вись — і падаєш І не допався — падаєш. Ледь-ледь зіп’явся — падаєш В небі зеленню і все лено, і зимно! ІВАН Сипле, сипле, сипле З неба сірої безодні Міріадами летять Ті метелики холодні. Одностайні, мов жура, Зимні, мов лихая доля, Присипають все життя, Всю красу лугів і поля. Білий килим забуття, Одубіння, отупіння Все покрив, стискає все До найглибшого коріння. Сипле, сипле, сипле сніг, Килим важче налягає... Молодий огонь в душі Меркне, слабне, погасає. 1895 1935. із збірки ’’М едобір”
Page load link
Go to Top