Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Мотик. — Бо у мене болить животик... Раніше всі його приятелі бігали і гралися поруч-на лужку. А тепер ходили до школи, бо там їм було цікавіше. — ’’Кожному своє”, — зідхав бегемотик. Одної неділі зебренятка і антилопи гукнули Мотика: — Гайда разом з нами в кіно! Там цікавий фільм буде особливо для тебе. Але Мотик відповів, як завжди: — Ой-ой-ой-йой, болить животик! І зебренята з малими антилопами самі швидко побігли в кіно. А Мотик зостався один. Сидів він, сидів і щось стало йому так сумно, так тужно, що він встав та й виліз з болота! Припадаючи то на одну товстеньку ніжку, то на другу, Мотик пішов туди, куди побігли його приятелі. От вже й кіно. Біля дверей Мотик побачив афішу. На ній було написано ..... Мотик зупинився біля афіші, ширше розплющив свої маленькі очиці та став шукати знайомі літери. Він знайшов одну пузатеньку, схожу на свій животик. — Бе! — радо вигукнув Мотик. — Бе!.. Але як далі не старався Мотик, і збоку заходив, і знову до афіші зазирав, але тільки й міг прочитати: — Бе-бе-бе! — Може, ти Овечка, що так розбекався! — визирнули з-за дверей дві голови. Це були Зебреня і мала Антилопа. — Ти нам кіно диви тися заважаєш. — Бе-бе-бе! — сказав Мотик. — Це я чита-а- а-а-ю! Але нічого не розумі-і-і-ю! Та й заплакав. Аж калюжа сліз одразу на бігла. І Мотик хотів сісти в неї, як у рідне болото. А звірята засміялися, підхопили його: — Ні, до болота ми тебе вже не пустимо. Скоріше заходь. Тут почалось кіно — ’’Казка про лінивого Мотика”. С в і т а н о к — В е р е с е н ь 1 9 7 9 р . Пролетіло тепле літо мов пташка шви денько — і одного ранку в ш колі дзвіночок дзеленькнув. Петрик срібний голосочок здавна добре знає: ’’Оце ж він вже школяриків до школи скликає!” Каже Петрик до матусі: ’’будьте здоро венькі — сам дорогу гаразд знаю, хоч я ще маленький.” Вибігає за ворота — оце ж йому втіха! Висипались школярики мов пшениця з міха. Біжать друзі Петрикові прибрані хорошо: Максим Йойлик, Грицько Бобик і Івась Горошок. ’’Слава Йсусу” привітався Петрик з шко лярами ”як то добре, що учитись буду разом з вами.” Пішли вони дорогою помежи оплітки, аж на стрічу гусей стадо, біда знає звідки! На переді гусачище до бою охочий, за гусаком ціле стадо сичить і ґелґоче. — Стали хлопці на дорозі — що його робити? Не обійти, стид вертатись — хіба пере битись. Р и с . Е к о Е д в а р д К о з а к
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
