Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ТАЄМНИЦЯ ОДНОГО молодого життя ДОКІНЧЕНИЙ III. НА ПЕРЕХРЕСНИХ ДОРОГАХ По Різдві, в січні 1944 року червоні партизани під командою ген. Сидора Ковпака почали серйозний рейд з Ковельщини, через Володимирщину і Сокаль- щину вглиб Галичини. Недалеко Тудоркович, через ліс, в самому куті, де зустрічалися території Галичина, Холмщина і Во линь, було невеличке сільце Шихтори. Там з якихсь то причин німці встановили свою військову заставу, яка складалася з 5-ох німців S.S.. та двадцять кількох членів Української Дивізії "Галичина”. Нам до болю потрібна була зброя та вишколені військові люди, і от почали ми переговорювати із цією україн ською заставою, щоб вони перейшли на наш бік. Наші повстанські загони в цей час уже були певною організованою військовою одиницею. Нарешті ми договорилися, і наші дівчата-розвід- ниці влаштували фіктивні уродини, куди й запро шено німців. Ця частина північної Сокальщини була багата в алькоголеві вироби, бо майже в кожнім селі була гуральня, де з бараболі випродуковували най кращої вартости спірт, який звичайно забирали німці. Одначе ми вже мали опановану територію і цілком розпоряджувалися й тим високопроцентовим алько- голем. Наші дівчата наробили з цього спірту чудової медівки й повпивали німецьких старшин і під- старшин до непритомности. Тоді спеціяльна частина наших повстанців під керівництвом Перуна зробила решту: забрано всю зброю, уніформи, радіо-зв’язок, а також пішли в підпілля і всі українці-дивізійники, які були на цій заставі. Німці збудившись, на другий день, опинилися в білизні, без мундурів та без зброї. Вони відійшли до села Пісочнів на Холмщині, де їхній командант скінчив з відчаю самогубством. Відповідальною за переведення цього завдання була подруга Мора, яка мала до помочі місцевих дів- чат-розвідниць. Десь кілька тижнів по тім зустрів я Роксоляну з Морою на організаційній квартирі в Гатовичах. Дівчата готувались до карколомного завдання, яке мали виконати в містечку Кристонопіль, коло Сокаля. Вже від довшого часу давалась нам взнаки німецька жандармерія в Кристонополі, а зокрема один фольксдойчер на прізвище Крайцер, який пата- логічно ненавидів українців. Я мав доручення разом з обома дівчатами випраиювати відповідний плян нападу на кристо- нопільську станицю німецької жандармерії, для чого потрібно було перевести відповідну розвідчу акцію. Поїхали ми до Кристонополя окремо, але зустрі лися у волосного війта, сот. Бориса Гарасименка, що був моїм добрим знайомим, а також членом ОУН. Вже з місця ми побачили, що перевести цю справу в життя буде прямо неможливо, бо жандар мерія міститься в сусідстві будинку де квартирує німецька сотня Вермахту, а з другого боку розмісти лися калмики, які служили в німецькій армії. Порозу мівшись з нашим керівництвом, ми постановили, що обмежимось покищо до покарання Крайцера й виїде мо з Кристонополя. По двох днях праці при солідній допомозі сот. Гарасименка та інших друзів, нам удалося заманити Крайцера до відповідного приміщення, зв’язати і вивезти вночі з Кристонополя. Для безпеки місце вого населення ми погодилися забрати його зовсім звідти й віддати в руки нашим каральним відділам. Виїхали ми з Кристонополя досить баскими кіньми та саньми, бо надворі був сніг. Крайцера ми замотали в солому поміж сидженнями й махнули попри Сокаль на Хоробрів. Виїхавши з небезпечної зони витягли ми нашого фольксдойчера і посадили його коло фірмана, а самі сиділи ззаду й ділились вражіннями з попередніх днів. Одначе десь перед селом Опільск, ми зав важили на шосі якісь постаті. І хоч трусило снігом та була темна ніч, ми бачили здалека, що вони щось роблять. Проте для нас не було вороття: мусіли їхати вперед. Ми приготовили зброю, наш візник вдарив по конях, які помчали вихром по шосі, зближаючись скоро до незнаних нам осіб. Вони вже нас зав важили і махали руками, щоб ми зупинилися. Наш моторний візник взяв трохи курс ліворуч на шосі й в одній хвилині ми зрівнялись з незнаними людьми, які почали по нас стріляти, на що й ми чесно відповіли з трьох пістолів, минаючи їх з шаленою скорістю. За кілька хвилин ми опинилися за горою, і не безпека минула. Одначе тоді щойно ми завважили, що Крайцер лежав на сидженні з простріленими грудьми й головою, а Мора була поранена в праву руку. Незабаром ми спинилися коло нашої організа ційної хати, де зроблено перев’язку, забрано від нас мертве тіло Крайцера, і ми подалися дальше по лінії нашого завдання. Рано, коли ми в безпечнім місці відпочивали, нам донесли, що наша нічна зустріч була із ковпаків- цями, які мінували шосу. IV. БЕЗСМЕРТНІ... Прийшли в Сокальщину нові окупанти. Принесли зі собою новий терор, нову нужду, нове поневолен ня... Большевики!. Нові окупанти розшарпали, знищили й стерли з лиця землі давню красу села, затишність та весе лість міста, спокій та безпечність української людини..
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
