Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ІРИНА ДИБКО ФИЛИПЧАК ЗГАДАЙМО СЛОВАМИ ПОЕТІВ — ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. І знов березень, і котрий то вже раз зустрічаємо на сторінках преси ім’я Тараса Шевченка, а скільки ж то наукових праць, дописів читали ми не раз. Господи, кому не знаний шлях Його життя? Кого ж бо — до глибин душі — не зворушують Шевченкові слова? Та не лише зворушують, за словами В’ячес- лава Чорновола: "Шевченкове слово й досі вириває крик обурення проти гнобительства і досі стискає серце пекучим жалем над мукою зневолених і пориває до боротьби за волю. Бо народ підійшов до творчости Шевченка із світо вими мірками, зрівнюючи його із геніями світу. Але хто, із світових геніїв, м ож е похвалитися таким величезним, безпосередньо революціонізуючим впливом на народ?" Це слова, сьогоднішньої України, людини інте лектуаліста, на якого і досі діє дух генія і кличе станути в обороні правди і поневоленого народу. Отже, зупинімося над тим, як саме народ, слова ми своїх письменників, поетів заговорив, почерез роки, про Шевченка: У львівському журналі "Зоря” з 1891-го року, Іван Франко пише про нього: — "Той, що перед кількома роками ще мусів тремтіти перед грізним поглядом свого пана, Той, самий, яким торгували, якого оцінювано і продано за 2.500 рублів — стає провідником цілого народу, виступає, як борець за потоптані людські права, як захисник всіх кривджених і переслідуваних, а від першої появи в друку Його творів — першорядним світилом української літератури. Справді в іст орії всесвітньої літератури мало знай дено прикладів подібної зміни долі. Тим вибранцем долі, якому судилося з найтемнішого дна суспільности випли нути на її соняшну поверхню, щоб по кількох роках свобід- ного ж ит т я знова з роздертою душею і надламаною на дією провалитися в темну пропасть заслання. Тою справді надзвичайною, високотрагічною появою був Тарас Шевченко, досі найбільший поет український". В журналі "Україна” в 1925 році надрукована стаття, авторства Івана Франка, "Темне царство”, для епіграфа статті послужила "Присвята”: — "Він був сином мужика-селянина, і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книж ним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдат ської муштри, а для волі України зробив більше, н іж де сять переможних армій. Доля переслідувала його в ж ит т і, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у рж у, ані його любови до людей у ненависть і погорду, а віри в Бога у зневіру і песимізм. Доля не шкодувала йому страждань, але й не п ож алі ла втіх, що били із здорового джерела жит т я. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець все наново збудж ува тимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко.” Ось, що писав великий поет Іван Франко про Того, кого називав найбільшим. А перекликом років, в унісон словам Івана Франка заговорив, тоді ще з Мордовії, Святослав Караванський: — "Жив поет із серцем Прометея, у гурті заляканих людей... Жив з пігмеями й не став пігмеєм! Вмер а все лишився Прометей. ...Він служ ив в поезії солдатом — тільки вмерши, Генералом став". Так, пробуджував голос "Генерала” із глибокого сну-ярма, бо за словами Олеся Бабія: — "Скрізь темрява, усюди тінь, усюди схилена покора, скрізь тільки відгомін квилінь, і всюди паном лютий ворог. А ж тут нараз, як в тишу грім, а ж тут нараз, мов буря, вітер, посланіє усім-усім: — Вставайте кайдани порвіте!" Вставали люди, випрямовували хребти, бо не перестав кликати Шевченко, лунав його голос просторами років, а як кликав? Про те, пише один із шестидесятників Михайло Осадчий: — "Розкуйтеся заковані люди" — гримів над кручами Тарасів глас. Україно мила, бути чи не бути...? Зелений стрій тополь мов лісовий потік. Весняний грім гримів — революційний вік! І пробудилися дерева, квіти й люди..." Будилися люди з просоння, з обайдужіння, з інертного стану і ... "по безсмертному шляху ішли хохли, русини, малороси, щоб зватись українцями"... І про ту зворотну хвилину у національній свідо мості пише Іван Драч у ’’Симфонії про смерть Шев ченка”, пише, як Мати — Вкраїна йде петербурзьким шляхом прощати дорогого Сина... А відтак "до труни із кленового безсмертя Шекспір підходив із глибини століть і Бетговен припав на груди вогняного брата, вислухував громи в Тарасовій груді". На таких то висотах бачить молодий поет свого великого Поета: Шекспір і Бетговен вийшли зустрі чати, значить генії по генія прийшли, щоб у світ без смертя провести... Тарас Шевченко став Батьком для всіх поетів, в усіх епохах часу. Тих поетів, що породило, у них свідомість національну, його слово; Слово Тараса, що стало моттом у змаганні до волі у не одному літературному творі молодих поетів. А слова його просякнуті любов’ю до ближнього, перекликались із Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
