Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
— Хіба таке море буває? Прочитай, що тут написано, — показала вона худеньким пальчи ком під малюнком. — От причепилась. Я ж тобі вже двічі читав. — Павличку, ну прочитай. — Ти справжня Настуська-вередуська! — скипів Павлик. — Коли б ти не була хворою, я б тобі показав, як вередувати! — А хіба я вередую? — Вона скинула на нього блакитні очиці, — Ти чув, що сказала мама? Щоб ти мене не кривдив. — Ну добре, — стомлено відказав Павлик. — Тільки це востаннє. Слухай! Він зручніше вмостився на стільці і почав ще раз читати. Чи оповідання дуже сподобалось Настусі, чи вона просто вередувала, але примусила Павлика читати знову й знову, аж поки не повернулася мама. І мама, завжди така добра і лагідна, цього разу навіть полаяла вередливу доньку, коли поскаржився Павлик. А наступного дня Павлик вихором вбіг до кімнати: — Мамо! П’ять! З читання п’ять! Ось щоден ник, подивись. — Та заспокойся. Вірю. Це добре, дуже добре! — казала мама, радіючи разом з сином. І коли Павлик, не знаючи куди себе подіти від радощів, побіг на вулицю до хлопців, мама підійшла до Настусі. Присіла на ліжку, поглади ла її по головці й ласкаво спитала: — Ну, вередо, як же це сталося? А Настуся пригорнулась до неї і тихо від казала: — Я ненавмисне... Я більше не буду... Світанок ч. 20 — 1980 ЛЕСЯ УКРАЇНКА ЯК дитиною, БУВАЛО Як дитиною, бувало, упаду собі на лихо, то хоч в серце біль доходив, я собі вставала тихо. ”Що, болить?” — мене питали, але я не признавалась — я була малою горда, — щоб не плакать, я сміялась. ДМИТРО КАЛЮЖНИЙ ГОСТИНЕЦЬ Над вікном в міськім будинку Бачу дощечку одну Й виноградную лозинку, Й пташку милу, чарівну. Дує сніжна хуртовина — Холод пташці дошкуля. В неї в дзьобику зернина: Ну скажіть ви — звідкіля? Їй насипали гостинця У кормушку зимову. Весело співа синиця: — Зиму я переживу! ВАСИЛЬ ГУБАРЕЦЬ Грудочками у дворі Сіли-впали снігурі. Йдуть по снігові-красі — В капелюшках модних всі, У барвистих сюртучках, У червоних сорочках. Гомінким і світлим днем Ми насіння їм сипнем. Горобини на обід Щедро кинемо услід. Хай звикають снігурі Жити в нашому дворі.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
