Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ОЛЕГ БУЦЕНЬ НАСТУСЬКА-ВЕРЕДУСЬКА Мамо, ти надовго? — спитала Настуся, під вівшись з подушки. — Надовго, доню, лежи. У мене сьогодні багато справ. А ти, Павлику, — звернулась вона до сина, — сідай за уроки. Бо знов з читання трійку принесеш. — Не принесу, — насупившись, пробурмо тів Павлик. І щось гірке, невимовно образливе стиснуло йому груди. Навіть не було бажання виправдуватись. Звичайно, можна було б розка зати, що трійку він одержав через Сашка, який весь час смикав його за полу курточки, коли він читав. Та хіба ж мама стане слухати? Якби то була перша трійка... Павлик пересунув чорнильницю на письмо вому столику, поправив стосик книжок і сів, під перши голову рукою. Тим часом мама взяла сумку і вже з порога сказала: — І Настусю не кривдь Лікар сказав, що їй треба кілька днів спокійно полежати. Якщо по просить чого — не полінуйся, зроби. Сказала так і пішла. Спершу Павлик узявся за арифметику. Та не встиг він розв’язати і кількох прикладів, як почувся голос Настусі: — Павлику, дай мені ляльку. — Ну й уредна ж ти. Настусько. Хіба не чула, як мама казала, щоб я за уроки сідав? — Так я ж не заважаю. Я тільки ляльку прошу. — Яку тобі? — сердито перепитав Павлик. — Зою. І торбинку з клаптиками. Павлик дістав із шафи торбинку, знайшов ляльку, віддав усе це сестрі й знову сів за уроки. Зробив усі письмові, а потім розгорнув книжку і почав читати вголос оповідання Ушин- ського ’’Діти в гаю”. Коли він скінчив, Настуся спитала: — Це вам задали читати? — Авжеж, — відповів Павлик, складаючи книжки. Настуся на мить замислилась, а потім ти хенько сказала: — Цікаве яке! Почитай мені ще раз його. — Та я ж тільки-но читав. — А я ще хочу. Ти все зрозумів, а я ні. — Не буду читати, чула вже! — Ну, Павлику, — залащилась Настуся, — будь ласка... А ці діти були погані? — Ні хороші... — То чому ж вони не схотіли вчитися і пі шли до гаю? — допитувалась цікава Настуся. — Все в тебе "чомусь” та ’’чому”, — розізлився Павлик. — Були погані, а стали хороші. Ну гаразд, почитаю, тільки не будь такою вередою. Слухай. Павлик зітхнув і почав знову читати. Він читав повільно, але вже не так зупинявся, як першого разу. Адже слова були знайомі. І варто було тільки почати якесь речення, як у пам’яті воно оживало, і він читав, немов ішов знайо мою стежинкою. — Тож які були діти? — спитав Павлик, скінчивши читати. — Хороші, хороші, — відповіла задоволена Настуся. — Нарешті зрозуміла. А я вже думав, що в мене така нетямуща сестра. — Ні, я тямуща. Тільки покажи мені малюн ки. Павлик дав сестрі книжку. — Це струмок намальовано? — Ні, море. Настуся здивовано підняла брови і запитально глянула на брата. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
