Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСТАВИМО МИСТЕЦЬКИМ НАГРОБОК НА МОГИЛІ ІЗІДОРИ КОСАЧ-БОРИСОВОЇ Ізідора Косач-Борисова, учений агроном, дослідник фізіології рослин, померла 12 квітня 1980 року на 93-му році життя у містечку Піскатавей, штат Нью-Джерзі. Була похована на Українському православному цвинтарі у Саут Бавнд Бруку. Серед українців у США і Канаді Покійна була найбільш відома як сестра Лесі Українки. Її велика заслуга в тому, що вона робила все від неї залежне, щоб і в Україні і поза її межами у публікаціях і в музеях, у пам’ятниках і в ілюстра ціях правдиво увіковічнювали Лесю Українку. На тризні після похорону Покійної, Блаженніший Мстислав, Митрополит Української Православної Церкви, проголосив, що створюється фонд побудови пам’ятника на могилі Ізідори Косач-Борисової і склав свій дар до цього фонду. Був створений Комітет будови нагробника на могилі Ізідори Косач-Борисової, до якого увійшли представники таких організацій: Об’єднання Жінок Оборони Чотирьох Свобід України, Об’єднання українських письменників ’’Слово”, Об’єднання Українських Православних Сестрицтв, Світова Федерація Українських Жіночих Організацій, Світовий комітет для відзначення 100-річчя народження Лесі Українки, Союз Українок Америки, Союз Українок Канади, Українська Вільна Академія Наук у США, Україн ський Золотий Хрест в США, Український Музей. Комітет приступив до збирання коштів, відкривши спеціяльне конто в Українській православній кредитівці у Саут Бавнд-Бруку. Скульптор Михайло Черешньовський погодився зробити проект пам’ятника. На консультанта запрошено мистця Петра Холодного. Комітет звертається до українського громадянства і українських організацій з проханням слати пожертви на будову пам’ятника на адресу: St. Andrew’s Federal Credit Union P. O. Box 375 South Bound Brook, N. J. 08880, U. S. A. att’n. acc. No. 1376 Чеки виписувати на Kosach-Borysova Fund. Прохання: у прикладеному листі чітко писати ім’я українською мовою. Списки жертводавців будуть надруковані в українській пресі. Л. Дражевська, голова Комітету. Члени: Боднар, К. Гуцул, Р. Куделя, В. Кузьмович, У. Любович, М. Нестерчук, Н. Пазуняк, І. Пеленська, М. Ржепецька. Членки СУА повинні вплачувати пожертви на пам’ятник Ізідори Борисової до Централі СУА. Досі вплатили: 100.00 дол. 33-ій Відділ СУА Клівленд; по 50.00 дол. Округа Чікаґо; 7-ий Відділ СУА, Акрон; 64-ий Відділ СУА, Нью-Йорк 10.00 дол. Наталія Чапленко Разом 260.00 дол. 111.00 дол. 47-ий Відділ СУА, Рочестер, 100.00 дол. 33-Ій Відділ СУА, Клівленд, по 50.00 дол. Округа Чікаґо, 7-ий Відділ СУА, Акрон, 64-ий Відділ СУА, Нью-Йорк, 12-ий Відділ СУА, Клівленд, 36.00 дол. 69-ий Відділ СУА, Лорейн 20.00 дол. Стефан і Іванна Рожанковські 10.00 дол. Н. Чапленко Разом зложили 477.00 дол. ПЕРЕПРАВА ЧЕРЕЗ "ЗЕЛЕНУ” ГРАНИЦЮ. а н ге л и н а м атуш ев сь ка СПОГАД Літо 1941 р. було незвичайне. Німецька армія у червні перейшла Буг близько Сокаля і вдарила на вчорашнього свого приятеля — більшовиків. Ріка Буг розділяла в той час землі, що належали до 1939 р. до Польщі. Західня частина опинилась у т.зв. Генерал-Губернаторстві, а східня у Райхс- комісаріяті України. В 1939 р. багато українців з Галичини і Волині, щоб не залишитись під більшовиками, втікали на за хід. Нам довелось перебувати на Холмщині, будь-що-будь українській землі, де проживало корінне українське насе лення. Наступного літа 1942 p., коли фронт відсунувся досить далеко на схід, я рішила відвідати своїх рідних за Бугом. Але хоч німці були тут і там, то все ж границя лишалась і була обставлена сторожею, що патрулювала день і ніч. Треба було ввійти в контакт з місцевими приграничними людьми і вибрати відповідну пору. Приїхала я заздалегідь взявши з собою 5-річну донечку, щоб погостювати у ба бусі. Зупинились в селі Шихтори по галицькому боці у господаря Касюка, якого хата була найближче Бугу (тобто до границі). Він мав прослідити, коли варта буде віддалік і підвести нас до границі. Ріка на щастя була в той час дуже плитка, (бо довший час тривала посуха) і можна було її перебрести. Касюк пішов з нами, щоб показати, де є брід: Чоловік мій, що мав нас супроводити, мав завдання пере нести дитину на плечах. Обговоривши всі деталі перепра ви, ми мовчки наближались до границі. Була пообідня пора, вартові німці пополуднувавши, не надто енергійно слідку вали. Касюк знав їх звички і тому визначив нам саме ту пору. Ми передяглися в купелеві строї і почали переправу. Одежу тримали на голові. Тиша довкруги, вода тепла, м’яка, час від часу якась рибка вдарить хвостом об плесо ріки і порушить тишу. Напруження велике, але охота побачити рідні сторони додає відваги. Врешті ми вже на другій стороні. Я з донечкою вбираюсь, а чоловік вертається назад. Ми вже на тамтому боці. Знайомі луки, зустрічають ся пастушки, перекидаємось словами. Запитую, чи не ба чили сторожі і чи мої рідні, особливо мама (вдова по паро- хові) є вдома. Дивуються звідки ми взялись і привітно про водять нас до садиби, що близько Бугу біля церкви. Хата на приходстві стоїть і то тільки тому була ціла, що була велика, а тому була зайнята в 1939 р. під пограничну більшовицьку сторожу. Оточена садом, як і раніш, хоч вже досить знищеним совєтського господаркою. Перебуваємо з донечкою на рідній землі, відсвіжуємо і переживаємо на ново родинні почування. Але абсолютного спокою не зазнаємо. Час бо від часу з’являються підпільники, які ро блять випади за Буг, щоб боронити українські села на Холмщині від польських партизанів що часто підпалювали садиби селян. Це звичайно створювало напружену
Page load link
Go to Top