Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЗБЕРЕЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ СПАДЩИНИ. В останньому часі багато з’явилося цінних стат- тей в наших часописах про українські музеї, їх значення і конечність їх існування. Чим довше ми живемо поза рідними землями, тим сильніше відчуваємо брак ’’євшан зілля”. Цим чудодійним зіллям мали б стати для нас українські музеї заповнені експонатами, які віддзеркалювали б красу нашої рідної землі, народньої творчости, а тим самим небуденної мистецької талановитости україн ського народу. Читаємо також про збірки речей, що належать до народньої творчости по приватних домах. Часто бачимо їх на різних показах улаштованих жіночими організаціями. Це речі, про які ми знаємо, а скільки є музейно вартісних речей по людях, які часто не ду мають про те, щоб забезпечити їх дальшу живучість через подарування до музею, чи хоч би згадати про них у своїх заповітах. Союз Українок Америки поставив собі за завдан ня працювати над збереженням музейних експона тів народньої творчости. Для здійснення цієї мети відкрито Український Музей у Нью-Йорку з надією, що вся українська громада включиться в цю важли ву акцію і своєю жертвенністю та членством причи ниться до його розбудови. Український Музей у Нью-Йорку як самостійна установа розвивається завдяки працьовитості його Управи, як також адмі ністрації, яка складається з молодих професійних сил. Завдяки тим молодим людям Український Музей у Нью-Йорку пишається на списках фахово поставлених музеїв метрополії Нью-Йорку. З вели ким респектом його відвідують не тільки українці, але і не українці, які подивляють фахове про вадження так молодого роками існування музею, і навіть заграничні знавці музейництва зацікавлені щось нове побачити і правдоподібно чогось навчи тися. Управа Українського Музею старається розбу дувати цей музей, але мале приміщення вже тепер ніяк не вистачає для цього. Жіноцтво Союзу Українок під проводом Голов ної Управи рішуче взялося до праці для збереження української народньої спадщини, здаючи собі справу з того, що на нас лежить обов’язок зібрання експо натів музейної вартости, які є по наших громадах. В цій справі управи Відділів СУА дістали інструкції, заклики до українського громадянства. Ідеться нам про те, щоб кожна українська родина переглянула свої ’’скрині” і знайшла в них речі, які більше не повторяться через знищення наших сіл окупантом, та які треба конче зберегти: строї, чи хоч би частини їх, вишивки, взори, різьба, кераміка і т.п. Ми знаємо, що багато людей не хоче ще подарувати їх до Україн ського Музею із сантиментальних причин. Ми це ро зуміємо, але рівночасно просимо зареєструвати таку дорогу нам усім річ у Відділі СУА Вашої місцевости. Комісії, які працюють при Відділах пороблять прозірки, щоб могти їх висвітлювати в Українському Музеї. Реєструючи дану річ, ми неначе хочемо вказа ти на її важливість і власник буде її трактувати як дорогоцінність і напевно постарається, щоб та річ не пропала. Це також стосується знімків з рідних земель, еміграційного життя в Европі, та життя пер ших поселенців в Америці. Український Музей має в пляні робити виставку історії першого поселення в знімках, у пресі був заклик у цій справі. Ми хотіли б, щоб там були заступлені всі місцевості Америки де живе хоч би й мала горстка українців. Закликаємо все українське громадянство та всі організації допомогти нам у цій важливій праці, яка залишить свої плоди не тільки нашим дітям, але і майбутнім поколінням, які колись будуть шукати свого ”Я” і власне Український Музей у Нью-Йорку буде джерелом у шуканні того коріння. Ірина Руснак, референтка музею і мистецтва СУА ТАРАС ШЕВЧЕНКО ВАСИЛЬ СТУС Ми восени таки похожі Хоч капельку на образ Божий, — Звичайне, що не всі, а так, Хоч деякі. Крутий байрак, Неначе циган чорний, голий, В діброві вбитий — або спить. А по долині, по роздоллі Із степу перекотиполе Рудим ягняточком біжить До річечки собі напитись. А річечка його взяла Та в Дніпр широкий понесла, А Дніпр у море, на край світа Билину море покорило Та й кинуло на чужині. І жаль тобі її стане, Малої билини. Підеш собі, зажурившись, Гаєм по долині; Гай шепоче, гнуться лози В яру при дорозі, Думи душу осідають, І капають сльози. І хочеться сповідатись, Серце розповити, І хочеться... Боже милий! Як хочеться жити, І любити Твою правду, І весь світ обняти! Неначе стріли, випущені в безліт, згубилися між обидвох країв, проваджені не силою тятив, а спогадом про образи почезлі, так душі наші: о порі вагань • під щемний слів земного притягання спішать у тишу, в безвість, у смеркання, де Бог тримає всепрощенну длань. Нас позначають криволети птиць, що знявшись д’горі, засягають паді, а доля задивляється в свічаддя своїх ярів, узгір’їв і криниць. "Свіча в свічаді" Сучасність 1977
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
