Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Світова Федерація Українських Жіночих Організацій XXXIII РІК ВИДАННЯ ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1981 ЧИСЛО СЬОМЕ ОБРЯДОВІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ РОДИНИ Українська родина — це важливий комплекс української дійсности. Різні обряди сполучають її з Богом і громадою. Впродовж століть назбиралося багато, й вона входить в кожну подію свого села якимсь порухом своєї душі. Скажете, що це так було колись, коли ми були виключно хліборобським суспільством, і коли нас не почало розкладати чуже місто. Перейшовши з села до міста, ми скидали з себе оту сільську поволоку, яка себе різно проявляла. Найпростіше було — забути про обряд. А пізніш приходило вбрання, а на кінці мова. Навіть коли ми не поступалися в важливих справах, наприклад щодо мови, то все ж обрядо- вости ми не зберігали. Або обмежували її до най більш конечного. Наприклад: обряду обжинок і обжинковости ми зовсім не перенесли до міста, хоча місто було пов’язане з селом. А Різдвяний обряд ми почали від першої зірки на небі. Тоді коли Різдвяна обрядовість починалась від тієї хвилини, коли господар вносив у хату дідуха — символ роду. Від хвилини внесення його аж до ставлення на покутті, а потім до спалення дідуха на городі — це була найбільш важлива дія цілого роду. А ми її занехали, бо в місті важко було його дістати та й ... занечищу- вав нам підлогу. А тепер шукаємо родинної обрядовости. Відколи живемо в індустріялізованій країні, ми навчилися цінити кожен наш родинний звичай. Хоч би дрібний і незначний. Наприклад — входячи в хату, кожен мужчина скидає свій головний убір. Як же — в хаті святі образи! Навіть коли їх у сінях немає, все ж таки наближуємось до кімнати, в якій вони будуть. Є ще один дрібний звичай, що прийнявся в нас. Гість, що увійде в хату, повинен сісти. Це конечне, кажуть, коли в хаті мають сідати свати (це на випадок, коли є в хаті дівчина) або, ’’щоб діти спали”, коли такої немає. Це є для скріплення нашої гостинности, хоч би на зовсім короткий час. А таких звичаїв є багато більше. Це правда, що вони з’явились на підставі нашого хліборобського побуту. Час на це дозволяв. Та й попри брак часу в індустріялізованому суспільстві багато таких звичаїв можна зберегти. А родинні звичаї скріплюють родину. Про це нам власне йдеться. Скріпити й утривалити її, от чого нам хочеться. Бо хоч інші вартості занепадають, то звичаї вдержуються найдовше. Знаємо випадки, коли в давніх емігрантів мова вже призабулася, поняття національности заникло, а звичай зберігся. От чому стараємося зберегти родинну обрядовість. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР У статуті СФУЖО є зазначена одна ціль, якої ми дотепер не порушу вали, а коли порушували, то дуже неповно і зрідка. Ця ціль є така: Т. 4, д Збирати і вивчати інформа ції й матеріяли, що стосуються становища (статусу) української жінки і жіночого руху взагалі і розсилати їх членам СФУЖО. Це є завдання дапекосягле й зобов’язуюче. Адже наш жіночий рух ще докладно не вивчений і матеріяли до нього розсипані по всьому світі. Д-р Марта Богачевська- Хомяк об’їхала "всю Польщу і всю Україну”, щоб знайти підставу й напрямні. Хоч вона багато зібрала й використає це у своїй книжці (а й використовує це для виступів тут і там), то все ж ми повинні виконати цю точку нашого статуту. Адже є серед нас діячки, які твердять, що жіночого руху в нас зовсім немає. Бо ж ми не боремось за своє місце у суспільстві і не використовуємо най меншої нагоди для поступу вперед. Цей інформаційний центр збира тиме всякі матеріяли з минулого й сучасного. За певним пляном, що його передискутуємо, буде збирати книжки про жіночий рух різних народів. Життєписи різних видатних жінок будуть до диспозиції охочих. Ста тистика жіночої праці, вивчення законів, що заторкують жінок, пряму вання жіночої молоді — це все буде збиратись для використання. Для влаштування такого інформа ційного центру мусимо порадитись із соціологом. Треба укласти плян роботи і триматись його навіть тоді, коли він видаватиметься нам недо цільним. Колись наше жіноцтво таки оцінить його! ПОВОРОТ АННИ МАРІЇ БАРАН Дня 3-го червня 1981 А. М. Баран, організаційна референтка СФУЖО, повернулась із своєї поїздки до Австралії. її подорож відбулась за призначенням з Конференцією у Мельборні і зустрічами з жіноцтвом в Аделайді і Сиднеї. Анні Баран удалось побувати також у Новій Зеляндії, де вона нав’язала живий контакт з україн ками. Звіт з її поїздки подамо в черго вому числі. ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1981 19
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
