Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
З ТЮРЕМНИХ ВІРШІВ У камері і тихо, і сумирно, Робочий спить, студент дріма, Склепінням стеля хилиться німа І час в замку дверей спинився неймовірно. Однервували день товариші, І глибоко лежать на дні тяжких сновидь, Де рій потвор і рідних любий вид Страшний парад дають в нічній тиші. Лиш я один не сплю: з тюремної нори Дивлюсь задумано на електричний Харків, І слухаю як дзвонить шоста марка* Останній рейс справляючи з Холодної Гори. Стою з епохою на позові нерівнім: На докір мовчазний вона відповіла тюрмою, А я ж і тіні злочину не маю за собою Перед лицем її безглуздо-гнівним. 1935 * ’’Харківським діялектом” часто казали не "трамвай число таке-то”, а ”така-то марка”. ЮРІЙ ЛАВРІНЕНКО ПРОЛІСКИ У кошику між рибою й борщем Ти пролісок мені в тюрму передала. Під кригою і весняним дощем Боролась квітка й дивом процвіла. Та на підмурку кам’янім вікна В тюрмі моїй нехай і голубіють Нехай про соняшні узлісся мріють — Зарані ви прокинулись од сна! О голубінь зіниць тих весняних, Рум’янці щок світанків осяйних! Нехай ще падають на нас дощі й сніги, Нехай то з півночі, то з сходу вітер віє, Ми родимось, ростем, розплющуємо вії — Шуми ж потік весни, клечайтесь береги! 11 КВІТНЯ 1935. бачила, щоб вона плакала, але її обличчя було втіленням скорботи. Її одежа була заширока, видно вона дуже схудла. Бувала з нею молоденька невістка, дружина розстріляного Тараса. З тих часів збереглися вірші одного з тодішніх холодногорських в’язнів. Там теж є вікно тюрми. 4-ГО ЛИПНЯ — ’’ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТИ” Підбираючи матеріяли до цієї статті хочу пригадати ті часи та обставини, серед яких постали Сполучені Штати Америки 4- го липня 1776 року. Ще 200 літ тому наша прекрасна держава була батьків щиною індіянських племен. Тільки невелика частина на сході була більшістю заселена брітанцями й іншими європейцями. Було 13 колоній і кожна з них як окрема держава. Прийшла пора й колоністи збунтувались проти англійського короля і постановили зорганізувати своє власне державне життя та не виконувати наказів англійського короля. Ця постанова ставала з кожним днем популярнішою. Не всі колоністи були одної думки. Були між ними і льояльні королеві, який хотів задержати американські колонії під своїм пануванням. Обі сторони старалися не спро вокувати війни. Англійський король прислав воєнні кораблі з військом до міста Бостону. Коли впали стріли в Конкорді і Лексінгтоні в Массачусетс, всі колоністи, як один, переко нались, що треба спільно боротися за свої права і гідність. Скликано провідних мужів із 13 колоній на нараду до Стейтового Дому в Філядельфії. Цей Конгрес 6-го липня 1775 р. одноголосно вибрав полковника Джорджа Вашінґтона зі стейту Вірджінія командантом армії, а вітак комітет із 5-ти членів для випрацювання ’’Деклярації Незалежности”. Комітет доручив Томасові Джеферсонові опрацювати Конституцію і він це з великою увагою виконав з порадами Веніямина Френкліна. Коли його праця була закінчена, знову скликано передових мужів з колоній, щоби вони підписали. Перший Джан Ганкок поклав своє ім’я, відтак інші за чергою. ’’Деклярацію Незалежности" відбито на циклостилі в Філя дельфії вночі 4-го липня 1776 р. Охотники голосили цю вістку по всіх стейтах. Революція продовжувалась. Ген. Вашінґтон з великою хоробрістю провадив свою армію. Були невдачі, але в більшості перемоги. Бували чорні й сумні години для колоністів. Довідались про це другі держави з-за океану й прислали допомогу. Перший приїхав до Америки французь кий генерал Лафеєт і повідомив ген. Вашінґтона, що Франція висилає воєнні кораблі з військом помагати Америці боротися за самостійність. І хоч який сильний духом командант — він зі сльозами вдячности прийняв цю вістку. В короткім часі французи прибули і це була велика поміч. Війна тягнулась довго. Брітанці врешті переконались, що не зможуть провадити далі війни і піддались Вашінґтонові в Йорктавн. Копи вістка, що війна скінчена дійшла до Філядельфії — "Дзвін Побіди” почав дзвонити. Історичний документ "Дня Незалежности” зберігається в Капітолю, в місті Вашінґтоні, а "Дзвін Побіди” в Філядельфії. Старий дзвін, розбитий — однак, як символ, пригадує нам хоробрість тодішніх громадян, які боролись за самопошану, самодіяльність і самостійність. Отже треба з повагою віднестися до цього свята свободи, з якої і ми сьогодні користаємо. К а т е р и н а Я р е м ч у к 38-ий Відділ СУА, Денвер, Колорадо ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1981 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
