Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
З ТЮРЕМНИХ ВІРШІВ У камері і тихо, і сумирно, Робочий спить, студент дріма, Склепінням стеля хилиться німа І час в замку дверей спинився неймовірно. Однервували день товариші, І глибоко лежать на дні тяжких сновидь, Де рій потвор і рідних любий вид Страшний парад дають в нічній тиші. Лиш я один не сплю: з тюремної нори Дивлюсь задумано на електричний Харків, І слухаю як дзвонить шоста марка* Останній рейс справляючи з Холодної Гори. Стою з епохою на позові нерівнім: На докір мовчазний вона відповіла тюрмою, А я ж і тіні злочину не маю за собою Перед лицем її безглуздо-гнівним. 1935 * ’’Харківським діялектом” часто казали не "трамвай число таке-то”, а ”така-то марка”. ЮРІЙ ЛАВРІНЕНКО ПРОЛІСКИ У кошику між рибою й борщем Ти пролісок мені в тюрму передала. Під кригою і весняним дощем Боролась квітка й дивом процвіла. Та на підмурку кам’янім вікна В тюрмі моїй нехай і голубіють Нехай про соняшні узлісся мріють — Зарані ви прокинулись од сна! О голубінь зіниць тих весняних, Рум’янці щок світанків осяйних! Нехай ще падають на нас дощі й сніги, Нехай то з півночі, то з сходу вітер віє, Ми родимось, ростем, розплющуємо вії — Шуми ж потік весни, клечайтесь береги! 11 КВІТНЯ 1935. бачила, щоб вона плакала, але її обличчя було втіленням скорботи. Її одежа була заширока, видно вона дуже схудла. Бувала з нею молоденька невістка, дружина розстріляного Тараса. З тих часів збереглися вірші одного з тодішніх холодногорських в’язнів. Там теж є вікно тюрми. 4-ГО ЛИПНЯ — ’’ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТИ” Підбираючи матеріяли до цієї статті хочу пригадати ті часи та обставини, серед яких постали Сполучені Штати Америки 4- го липня 1776 року. Ще 200 літ тому наша прекрасна держава була батьків щиною індіянських племен. Тільки невелика частина на сході була більшістю заселена брітанцями й іншими європейцями. Було 13 колоній і кожна з них як окрема держава. Прийшла пора й колоністи збунтувались проти англійського короля і постановили зорганізувати своє власне державне життя та не виконувати наказів англійського короля. Ця постанова ставала з кожним днем популярнішою. Не всі колоністи були одної думки. Були між ними і льояльні королеві, який хотів задержати американські колонії під своїм пануванням. Обі сторони старалися не спро вокувати війни. Англійський король прислав воєнні кораблі з військом до міста Бостону. Коли впали стріли в Конкорді і Лексінгтоні в Массачусетс, всі колоністи, як один, переко нались, що треба спільно боротися за свої права і гідність. Скликано провідних мужів із 13 колоній на нараду до Стейтового Дому в Філядельфії. Цей Конгрес 6-го липня 1775 р. одноголосно вибрав полковника Джорджа Вашінґтона зі стейту Вірджінія командантом армії, а вітак комітет із 5-ти членів для випрацювання ’’Деклярації Незалежности”. Комітет доручив Томасові Джеферсонові опрацювати Конституцію і він це з великою увагою виконав з порадами Веніямина Френкліна. Коли його праця була закінчена, знову скликано передових мужів з колоній, щоби вони підписали. Перший Джан Ганкок поклав своє ім’я, відтак інші за чергою. ’’Деклярацію Незалежности" відбито на циклостилі в Філя дельфії вночі 4-го липня 1776 р. Охотники голосили цю вістку по всіх стейтах. Революція продовжувалась. Ген. Вашінґтон з великою хоробрістю провадив свою армію. Були невдачі, але в більшості перемоги. Бували чорні й сумні години для колоністів. Довідались про це другі держави з-за океану й прислали допомогу. Перший приїхав до Америки французь кий генерал Лафеєт і повідомив ген. Вашінґтона, що Франція висилає воєнні кораблі з військом помагати Америці боротися за самостійність. І хоч який сильний духом командант — він зі сльозами вдячности прийняв цю вістку. В короткім часі французи прибули і це була велика поміч. Війна тягнулась довго. Брітанці врешті переконались, що не зможуть провадити далі війни і піддались Вашінґтонові в Йорктавн. Копи вістка, що війна скінчена дійшла до Філядельфії — "Дзвін Побіди” почав дзвонити. Історичний документ "Дня Незалежности” зберігається в Капітолю, в місті Вашінґтоні, а "Дзвін Побіди” в Філядельфії. Старий дзвін, розбитий — однак, як символ, пригадує нам хоробрість тодішніх громадян, які боролись за самопошану, самодіяльність і самостійність. Отже треба з повагою віднестися до цього свята свободи, з якої і ми сьогодні користаємо. К а т е р и н а Я р е м ч у к 38-ий Відділ СУА, Денвер, Колорадо ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1981 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
