Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ІРИНА СЕНИК Засніжена гілка, мов квітка гліцинії, а в серці — весни аромат. Я снігами чужими плелась, Хуртовина сліди замітала. До порога в знемозі припала: ’’Двері скоріш відчини і зітри мені вітер з лиця”. Шість моїх зим В кайдани закує лютий Лютень, Шість моїх весен відвезе човном Весняний Травень в забуття, Шість моїх літ, як шість засушених снопів, зісушить Літечко спекотне, Шість листопадових Листопадів Відірветься від Дерева Життя — Еміпь Анціс. Снігова квітка і клітка спорожніє. Етіі Antsis. Snow Flower. СТЕФІ (ШАБАТУРІ) МИКОЛА ГОРБАЛЬ ВАСИЛЬ СТУС У моїй шибці Райдужні цвітіння У моїй шибці Січня самота І зір далеких мерехтіння І тайна ночі пресвята Незгасний блиск, незгасні болі І юності незгасний блиск, І дні мої без перемін Лиш гаснуть очі у неволі І серця мовкне дзвін. /. С. (Ірина Сеник) 78 р. Де ж вони, три лемківські щедрівки? Загаялись під чужою хатою — Дайте вареник! — ждуть... А я так довго беріг для них ліськові горіхи. Чорний сніг припорошував білий день. Плебей штабелями складав прокльони на чорний день. Різані. Рубані. із збірки поезій ”Палімпсести " Цей білий грім снігів грудневих, грудного болю білий грім безокрай марень полудневих, спогадувань рожевий дим: в дуеті з лижвою — узлісся. Святошин. Тиша. Свято. Днесь ти перемерз, скипівся — ввесь і — окрай себе простелився. Зима. Паркан. І чорний дріт на білому снігу. І ворон — між окляклих віт — гнеться в дугу. Дві похнюплені сосни смертну чують корч. Кругом — мерці. І їхні сни стримлять, як сосни, сторч. Дві брами, вгрузлі в землю, тьма колошкає Танар. і духу — продиху нема од жалібниць, од мар. Зима. Паркан. І чорний стовп, мережка шипчаків. Злодійський огирів галоп, вогненний грім підків.
Page load link
Go to Top