Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ІРИНА СЕНИК Засніжена гілка, мов квітка гліцинії, а в серці — весни аромат. Я снігами чужими плелась, Хуртовина сліди замітала. До порога в знемозі припала: ’’Двері скоріш відчини і зітри мені вітер з лиця”. Шість моїх зим В кайдани закує лютий Лютень, Шість моїх весен відвезе човном Весняний Травень в забуття, Шість моїх літ, як шість засушених снопів, зісушить Літечко спекотне, Шість листопадових Листопадів Відірветься від Дерева Життя — Еміпь Анціс. Снігова квітка і клітка спорожніє. Етіі Antsis. Snow Flower. СТЕФІ (ШАБАТУРІ) МИКОЛА ГОРБАЛЬ ВАСИЛЬ СТУС У моїй шибці Райдужні цвітіння У моїй шибці Січня самота І зір далеких мерехтіння І тайна ночі пресвята Незгасний блиск, незгасні болі І юності незгасний блиск, І дні мої без перемін Лиш гаснуть очі у неволі І серця мовкне дзвін. /. С. (Ірина Сеник) 78 р. Де ж вони, три лемківські щедрівки? Загаялись під чужою хатою — Дайте вареник! — ждуть... А я так довго беріг для них ліськові горіхи. Чорний сніг припорошував білий день. Плебей штабелями складав прокльони на чорний день. Різані. Рубані. із збірки поезій ”Палімпсести " Цей білий грім снігів грудневих, грудного болю білий грім безокрай марень полудневих, спогадувань рожевий дим: в дуеті з лижвою — узлісся. Святошин. Тиша. Свято. Днесь ти перемерз, скипівся — ввесь і — окрай себе простелився. Зима. Паркан. І чорний дріт на білому снігу. І ворон — між окляклих віт — гнеться в дугу. Дві похнюплені сосни смертну чують корч. Кругом — мерці. І їхні сни стримлять, як сосни, сторч. Дві брами, вгрузлі в землю, тьма колошкає Танар. і духу — продиху нема од жалібниць, од мар. Зима. Паркан. І чорний стовп, мережка шипчаків. Злодійський огирів галоп, вогненний грім підків.
Page load link
Go to Top