Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МАРТУСЯ ЛЕШЕТАРКА. Мартуся почала оце недавно восьмий рік життя. Дядько Степан, славний на всю околицю столяр, зробив і приніс Мартусі в день народження малі лещата. Другого дня була саме неділя. Мартуся взувалася в чобітки, одягнула на себе теплий кабатик, на плече взяла лещати і пішла з дядьком за село на горбок. Дуже була горда й урадувана, що їздитиме. Коли ж дядько прив’язав міцно лещата до її чобіток, Мартуся підперлася паличками і думала, що вже ось-ось мов метелик злине наділ по снігу. А тут лещата якось сплуталися і Мартуся раптом бабавх... та й упала просто в сніг. Підвелася одначе бадьоро й каже: — Зле ступила я, дядечку! Пробує вдруге і знову бавх... Дядько радить Мартусі, щоб наперед вчилася ходити лещатами по рівному снігу. Зробила Мартуся один крок, другий, натоптала правою дошкою ліву і бавх... знову лежить. Цього було їй забагато. — Не хочу більше й вже. Це нездалі лещата, — сіла на снігу й плаче. Даремно тол кує їй дядько, що кожний початок важкий й треба терпеливою бути. Та над’їхали оце два завзяті малі лещатарі: сусідів Грицько і вдовин Петрик. — Ха, ха, ха! От плаксійка! Та де їй на лещатах їздити, — стали смія тися. Соромно зробилося Мартусі. Відразу зникли їй слізки з очей. — Я плаксійка! — подумала. — Неправда, я козацька дитина. І теж на лещатах їздитиму. Завзялася Мартуся. Не минуло від того часу й три тижні, як навчилася не тільки ходити лещатами чалап-чалап... по снігу, але й їздити зовсім добре з горбочка. Майже так само добре, як Грицько і Петрусь та всі інші діти в селі. А яка була вдоволена та врадувана. І не сміялися вже з неї Грицько та Петрусь, а приучували ще краще їздити. І разом вже летіли мов на крилах з горбочка вітрові навздогін. Це ж бо так приємно, розкішно їздити на лещатах... Зі збірки "Розвага дітям" Вид. ОУЖ 1953 — Мюнхен
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
