Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
вишуканість і багатство просякали в щоденний побут наших пращурів і почасти віддзеркалені в піснях неперевершено! духовної краси. Через примітивне уявлення про людину, ви й проти віри повели боротьбу не проти її суті, а проти її проявів — проти Церкви, духівництва, обрядів та звичаїв. У цій сфері ви зробили надзвичайно багато: знищили старо винну обрядовість і створили духовну пустку. Ваше: «Бога нема! Бога нема! Бога нема! та Боротьба! Боротьба! Боротьба!» — не може втамувати спрагу за теплом, тихим словом, за людяністю взаємин, за від починком від безконечного страху й напруженого бігу в нікуди, і люди — подивіться скільки їх — топлять свій сум у чарці; молодь кидається у розпусту; сім’ї розпадаються, а частина людей повертається до віри в Бога. Зайдіть й ви, напри кінці, до церкви, цієї старої-старої церкви. Ви знаєте, що таке церковний Різдвяний спів? О, ви не знаєте! Він підхоплює душу на свої чарівні крила і несе вище й вище. Ви поступово забуваєте оточення, забуваєте своє тіло, і душа, звільнившись від пут бажань тілесних, наповняється вщерть якимись духовними чарами, якимось солодким блаженством. Воно захоплює і в бурхливому напливі радощів ледве стримуєш сльози, душа досягає найбільшого єднання з середовищем господнього духа й черпає з нього все те піднесено-прекрасне, що очищає і підносить людину понад її матеріяльні й тілесні жадання і творить з неї справжню людину, яка відчуває прекрасне і сама хоче стати кращою; яка задля блага інших здатна підійматися до розуміння і прощання слабкостей людських і свого ближнього, здатна на зло його відповісти добром і тим самим зменшити загальну кількість зла на землі і подати приклад взаємин, що мали б утверджуватися повсюдно в міру просування людей від варварства до гуманізму, від нав’язування всім і кожному одного і того ж способу мислення, до визнання правомірно- сти багатьох способів мислення і багатьох форм розвитку людства на шляху безконечного руху до Бога, як безконечного пізнання Його через Його творіння. Внутрішнє оздоблення храму і образ Христа, і святковий спів — усе сприяє медитації на спокон вічні теми життя і смерти, швидкоплинности часу і нашої тимчасовости на землі, і вічности там, за межами нашого теперішнього «я», де не гине і мала часточка духу, але, взявшись звідти, туди й повертається, відповідно трансформувавшись за період земного буття... (Ба! медитації знов перервано — ліворуч хтось просував свою руку знову вверх аби перехреститися і тягнув догори мій лівий рукав. У двері ще хтось зайшов і сотня людей справа потиснула один одного, щоб якось дати йому місце, а місця вже не було і люди стояли так тісно, як в автобусі: руки спущені, тулуби виструнчені і так щільно притиснуті один до одного, і чоловіки і жінки, що просто неможливо ворухнутися. Багато хто, щоб мати можливість перехреститися, тримав руку на вилозі пальта, не опускаючи її донизу. А через те, що весь час хтось заходив, хтось подавав із задніх рядів свічку і її передавали понад головами, аби поставити перед іконою, та подеколи служники пробиралися з тацами скрізь гущавину й провославні тягнулись через плече один одного, щоб покласти для церкви свою лепту, товканина була постійна. Це відвертало увагу і дратувало). Чернігів — старовинне місто з давніми релігійни ми традиціями. Це тут наші пращури від самих початків християнства споруджували храми, що захоплювали і наш народ і чужинців своєю архітектурною довершеністю та чудовим оздобленням. Перед їхньою красою зупинилася була й рука татар і поляків, росіян і німців — усіх зайд. Тільки не зупинилася рука ваша, і як у добу середньовічного мракобісся релігійні фанатики спалювали дорогоцінні манускрипти тільки тому, що в них щось суперечило їхньому уявленню про суть релігії, так ви поступово нищили архітектурні шедеври тільки тому, що вони не узгоджувалися з вашим атеїзмом і нагадували українцям про їхню багату минувшину. Між вами знайшлися такі, що могили Українських Січових Стрільців розорали тракторами, хрести з могил польських жовнірів у Львові позрізували електрозваркою, надмогильними плитами з єврей ських цвинтарів повимощували тротуари — немов би у тих могилах лежали не люди, а худоба. Ви маєте і дотримуєтеся своєї, як ви кажете, класової атеїстичної моралі, за якою всякий, хто не за вас, — поганий, а хто за вас — добрий, і тому ви ніколи не зрозумієте християнську шляхетність еспанців, що після громадянської війни в одній могилі поховали і переможців і переможених і написали на над могильному камені слова: «Вони загинули за те, в що вірили». Переможені теж вірили, вони теж заслуговують на повагу. Дотримуючись фанатичного правила «Хто не з нами, той проти нас», ви шістдесят років переслі дуєте інакодумство. І тут, у Чернігові, користуючись упривілейованим становищем, ви чималу частину населення міста позбавили можливостей нормальним способом задовольняти свої духовні потреби, на місто з населенням у 200 тисяч осіб залишено тільки одну маленьку церковку! І в свято, і у звичайні дні люди просто не вміщаються у ній і стоять на маленькому подвір’ї, де не чути ні слів попа, ні мелодії хору через шум вулиці, що проходить попід самісінькі стіни церкви. Віруючі вже кільканадцять разів зверталися до міської влади з клопотанням про відкриття ще бодай однієї церкви. Під такими клопотаннями під писувалося до тисячі осіб, але всі клопотання залишилися марними. Стаття 104 Конституції УРСР Гарантує громадянам УРСР свободу відправлювання релігійних культів і обрядів. Стаття 18 Загальної деклярації прав людини ООН, яку підписав і уряд УРСР, проголошує свободу релігії. Радянський Союз у Прикінцевому акті Гельсінк- ської наради зобов’язався: «... держави-учасниці визнаватимуть і поважатимуть свободу особи Докінчення на стор. 14
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
