Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
РІЗДВЯНЕ ЗВЕРНЕННЯ ДО ЗАВЗЯТИХ АТЕЇСТІВ Ви ходили колинебудь до церкви — не з молотками, щоб збивати хрести, не з ключами, щоб замикати від віруючих церкви, не з ненавистю, а з відкритим серцем? О, ви, напевно, не ходили! Бо коли б ви знайшли в святковий день, стали під високим склепінням церкви перед іконостасом і подивилися на Того, Хто замість поганського морального принципу спра- ведливости «око за око, зуб за зуб» дав людям принцип великодушности, закликаючи не від повідати за зло злом, а прощати його, ви б зрозуміли, як багато християнство спричинилося до пом’як шення людських звичаїв, як далеко воно просунуло людей від початкового варварства до гуманности! Звичайно, християнство не змінило основної природи людини, і якою вона була за часів Арістотеля, такою вона залишилася й тепер, але порівняйте людські взаємини часів поганського Риму з взаєминами XX сторіччя і ви побачите, що за минулі часи людство стало незрівнянно людяніше, і тепер вже неможливим є влаштування ігрищ з пусканням живої людської крови, як бувало колись у Колізеї на виставах боротьби ґлядіяторів. Хіба європейська цивілізація завдячує не християнству утвердження принципу рівности усіх людей з народження, незалежно від расової чи національної ознак, від соціяльного і службового стану та незайманість людського життя і свободи? Хай би в церкві ваша душа не відразу пройнялася благодійним почуттям єднання з космічною духовною силою і на іконостасі ви побачили перед собою не Христа-Бога, а Христа-Сина Божого — Людину, і тоді, хіба ви не відчули б радісної вдячности до Того, Хто задля інших людей, задля добра і і спасіння їх пішов на смерть? Подумайте: Він — Людина — і мав таке ж тіло, такі ж почуття і відчуття, що й ми, але не пересічна особа, що вся зав’язла у тенетах своїх матеріяльних та чуттєвих бажань, а Людина високих ідеальних прагнень боротьби за справедливий лад, у якому багатий не принижував би бідного, сильний не знущався б зі слабого, владоможний не збиткувався б з простого; він хотів суспільства, в якому менше було б жорсто- кости і більше людяности і співчуття. За ідейну крамолу, за інакшедумство Його потягнули до від- повідальности й вимагали зречення в заміну життя. Він не зрікся своїх ідеалів — і пішов на смерть. Чуєте, — перед вами — Людина, що за ідеал загально людського добра пішла на смерть! Не може бути, щоб ви не схилили голову перед такою Людиною, бо не може бути, щоб ви були неспроможні відрізнити мізерну нікчемність від могутньої індивідуальности! Коли б ви зайшли до церкви без ненависти до інакодумства, а з прихильністю до свого ближнього і стали посеред інших таких же доброзичливих громадян, то тоді мерехтіння свічок перед образом Ісуса Христа — посланця Бога-Отця і пречудовий спів (якого ви ніколи не чули в житті в радіо, ні в театрі) поступово звільняли б вашу голову від недобрих намірів і спрямували б ваші думки все вище і вище — туди, де людська сутність уподібнюється Божій і де починається безслівне спілкування людських душ з всесвітнім Духом. О, якби ви були незлобиві! Тоді ви б зазнали щастя, якого досі ніколи не зазнавали. Це щастя відбувається у площині людської духовости, а не її тілесної частини, і вам, огрубілим матеріялістам, ледве чи відоме. Для вас людина — суспільна істота, що майже повністю вичерпується матеріяльно, тобто фізіоло гічною сутністю. І ви думаєте: достатньо людей нагодувати, вдягнути й забезпечити помешканням, як не стане незадоволення і на землі настане справжній рай. Шістдесят років ви вірите в цей постулят і постійно його пропагуєте. А тим часом людина ніколи не була тільки фізіологічною істотою (суспільною твариною). Символ слів: «Людина створена за образом і подобою Божою» в тому й полягає, що людина завжди мала часточку того, чим є Бог і що єднає її з Богом — інтелект, велику сферу духовного життя. Ви цього не добачили. Ви бачили зовнішнє, що єднає людину з твариною — тіло. І тому постійними розмовами про матеріяльність світу і людини та невпинною боротьбою проти віри в Бога, ви не розвивали в людині людське, а примі тивізували її. Витісняючи віру, нічого не можна дати народові натомість. Теорії (марксистська, марксистсько- ленінська чи яка завгодно інша) неспроможні витіснити віри з тієї причини, що в більшій частині свого змісту вони йдуть у різних площинах і не можуть загалом діяти одна на одну. Із усього об’єму віри тільки теологія є теорією і, перебуваючи в одній площині з будь-якою іншою теорією, може взаємно діяти одна на одну. Марксистсько-ленінську теорію і релігійну тео рію (теологію) породжує мозок в процесі мислення. Вони обидві — виплід думальних зусиль мозку. Як породжені одним і тим же апаратом за допомогою одних і тих же логічних законів і категорій, кожна з них має можливість доводити свою правоту та помилковість іншої. За багато сторіч цієї теоретичної боротьби атеїсти вказали на чимало хибних тверджень теологів. Теологи, в свою чергу, находили чимало хибного в усіх с о ц іа л ь н и х теоріях. Очевидячки, ця теоретична боротьба триватиме вічно, бо вічний є неспокійний людський розум у пошуках нерозв’язаних питань. Проте, віра в Бога народилася не від теоретичних здібностей людей, — ці здібності лише потім були використані для обґрунтування або спростування віри, — і тепер віра в Бога, як потойбічної незбагненної сили, тримається не на теологічній теорії, і тому ніяка інша теорія її спростувати не може. В основі віри численні таємничі явища, випадки, що їх людина відчуває власною душею. Вона в емоційній та іраціональній сферах. Численні барвисті обряди й звичаї може й небагато мали в собі раціонального, але вони впродовж довгих сторіч розвеселяли душі українців, примножували їхні емоції і робили їх тоншими, багатшими, в результаті збагачувався увесь духовний світ людини і робив її кращою. Ця емоційна Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
