Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
На адресу голови СУА, Іванни Рожанковської надійшли бажання з Білого Дому від Президента Джіммі Картера і Розалін Картер. дітвора ішли до церкви на відправу. В них у руках жбанки і жбаночки, пляшки й пляшечки. Були й такі, що і з відрами вибрались. Усі ішли по свячену воду. І хоч було невимовно зимґно, народ ішов до церкви на празник Водосвятія. Усі позакутувані в що хто мав. Жінки в прекрасних »венгерках» з сивими баранкови- ми ковнірами, у вовняних хустках, зав’язаних в «чуба», дівчата в теплих, ватованих «кацабайках» та грубих хустках, а дітвора закутана в що в хаті було. Чоловіки у довгих давніх тулубах та в кожухах і шапках засунених аж на вуха, а каваліри у «шпинцерках» теплих, а усі разом у різноформних чоботях. Вже були і тут і там дівчата у купних «ціжемках». Вийшли всі і старі і молоді і багаті й бідні, ба навіть вся наша «інтелігенція» (гімназисти й студенти) зі своїм представником нині вже не живучим Юзьом Клосом. В церкві Служба Божа добігає своєго кінця. Отець духовний Василюнь співають прекрасним басом: Благословеніє Господнє на вас, Того благодатію і человіколюбієм, всегда, нині, і присно, і вовіки віков... і брацтва зачинають виходити з великої мурованої угнівської церкви з процесйов на став. Брательники беруть хоругви, дівчата образи і зачинають іти. Дорога тяжка, з вітром, зо снігом і морозом. Буди ім’я Господнє..., — співає хор під управою Івана Бобика, який в Америці був, мабуть помічником дяка, а може дяком, а сьогодні виручує старенького директора Фединського. Бог предвічний народився, Прийшов днесь із небес, Щоби спас люд свій весь Та й утішив вся... Співають люди разом з хором, уставляючись до процесії, яку формує таки Семко Салюк. Дедальше йдуть усі з повагою під проводом о. Василюня, який запхав руки у рукави свойого хутра, придержуючи великий трираменний, старенький вже хрест на грудях. Воду посвятили. «Во Йордані крещающуся Тебі, Господи, Тройческоє явися поклоненіє...» співають люди за парохом, якому помагає старий Фтома Язь, витягнувши голову з довгої худої шиї і кліпаючи очима з надмірного зимна. За дяком підтягає Івась Скакун, а за ним Стефан Безвусик і решта людей. Отець духовний перший напився свяченої Йорданської водички, кропить свяченою водою вірних, співаючи: «Явился єси днесь вселенній, і світ Твой, Господи, знаменася на нас, в разумі поющих Тя; Пришел єси і явился єси «Світ неприступний», і поволеньки процесія і деякі вірні, що вже вспіли набрати води, ідуть назад до церкви, а потім додому. А біля полонки чиста «Содома і Гомора». Усі нараз кинулись до полонки за водою. Дзвонять жбанки, б’ються пляшки, а і неодне скупається в полонці. З далека чути: Всяческая днесь радості ісполнишася, Христос хрестився во Йордані... Люди п’ють свячену воду та складають собі взаємно бажання. Над ставом людей щораз менше і менше. От ще хвилина і остане сам — самітний хрест з обчімханими яличками, що вслухуватимуться у шум води в полонці, яка щораз більше і більше вкрива ється верствою льоду. Примітка Редакції: .Містечко У гнів — це одне з найстарших містечок Белзької Землі. Воно своїми початками сягає ще часів Володимира Великого. Л ежит ь над річкою Солокією, що взяла свою назву від легендарного Кия, котрого села в сиву давнину Червенських Городів розкві тали над цею річкою. Стала вона знова голосною від 1939 року, коли стала на підставі договорення м іж Молото вим і Рібентропом, а опісля від 1945 року на підставі Ялтинського протоколу списаного Сталіном, Черчілем і Рузвелтом, граничною рікою, що розділила на своєму бігу Західну Україну на знищену поляками одну частину, і поне волену москвинами другу. Оспівали її в своїх піснях українські партизани, що не раз її переходили. Поляки вилюднили Угнів з українського міщанства. Прекрасну Церкву — про котру згадує автор — замінили на тракторну станцію. Та й самі там довго не лишились. Від літа 1951 року Угнів належить до УС PP. З цього містечка на протязі останніх 150 років вийшло дуж е багато української світ ської інтелігенції і понад 180 священиків Української Католицької Церкви. І тому на початку нашого століття це містечко звали «Назаретом Україн ської Галицької Інтеліґенції» С. Б. (За журналом ’’Голос Христа Чоловіколюбця”)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
