Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Володимир Кривокульський. ВО ЙОРДАНІ... (Спомин з рідних земель — говіркою Белзької Землі) Вітер крутить снігом та буйно несе його пушинки на своїх крилах. Бавиться, пустує з ними та по вулицях наводить свої порядки. Тут збудував цілу сніжну фортецю, там позамітав сніг неначе віником, відкривши голу, слизьку, вкриту льодом вулицю, що вела в напрямі ринку містечка Угнова, ринку замешкалого в 99,99% синами Ізраіля. Мороз — збиточник розносить по всьому містечку небувало низьку температуру. І хоч невимовно студено, над ставком кипіла робота. В руках хлопців «молодечого брацтва» Церкви Різдва Пр. Богородиці робота горіла. Вони метушились приготовляючи полонку на замерзлому ставі біля старенького млина, на річці Солокії, який не одно водосвяття вже відбув. Взавтра Йорданський Празник — дуже врочисто святкований у нашому містечку. Брательники гуртом взялись до роботи: вирізати на ставі полонку, зробити з льоду хрест, а все разом прибрати яличками. І хоч тиснув таки неабиякий мороз, хоч вітер, граючись сніжинками дістававсь усюди, де лиш міг, хлопці не дармували. А із голубого неба сонце кидало свої життєдайні проміння на снігом вкриту землю, а срібно білі сніжинки блестіли цілою каскадою красок та манили око неначе прекрасним дорогоцінним камінням. А холодний — вітер підвівав. Хлопці звивались біля роботи, похухуючи раз-враз у змерзлі руки та забиваючи опарі. — Гей, Івасю — кличе старший брацтва Семко Салюк, а що вже може ти пробив кригу? — Та де там — таже видиш, як мороз тисне аж всьо з рук випадає, а з очей сльози аж витискає. А мороз таки здіправді неабиякий. А вітер кавалер ський віє, — каже Рура. Та ні мороз, ні вітер не в силі спинити розпочатої роботи, яка на завтра мусіла бути готова. Завтра ж Йордан. Та й яке ж з них було б «молодече брацтво», коли б роботи не скінчили, — встид на цілий Угнів. Тай що сказав би отець духовний Василюнь. — Ну! — вирівнуючи крижі радісно крикнув Івась Шастало, — готов! Крига пробита до споду! Ану но Стефане давай пилу, треба тепер різати полонку в леді. Ледви взялись за роботу, як на беріг ставу заїхали сани з яличками для прикраси полонки. — Ану хлопці, давайте чим скорше скинемо, погріємось, а то такий мороз «присібо» ни памітати, коли був, — каже Клєменс. Так мі сі дав в знаки. А Івась Шастало та Стефан Бобик не слухають. Вони гріються біля полонки: прорізують кригу. Ось ще троха й велика крига леду стане свобідною. — Фу! Попріли, — кажуть майже рівночасно, від кладаючи пилу. Крига вільна, ануно хлопці витягати з води. Гей, а «хутко», бо на очах мерзне. Зійшлися всі і Івась Шастало і Стефан Бобич і Олекса Рав’ян; був і Семко Язь і Микола Бульба й інші. Мучились довго, дарма, що мали свій спосіб до того. — Ну! а най грім стрілить! Ну нарешті крига на верху. Відсапнувши таки зараз стали кригу різати та робити з неї хрест над полонкою. Зачинає трусити що раз більше і більше снігом. Робиться снігова завірюха. Снігом мете, а сніжинки дістаються всюди й за обшивку і в рукави. Робиться тяжка зима. — Ну, готово, — взявшись під боки сказав Семко Салюк. Полонка прорубана, хрест стоїть прикрашений яличками, ще би... — Але ж бо і мете снігом, але ж бо і мороз тисне, — каже скулившись Івась Рура, забиваючи в руках опарі. — Я вже ніби і не так коротко жию, а такої зими «здіправді» ни памітаю. Ще до того і вітер, ніби ножем ріже... — додає Пилип Скакун, збираючи начиння: сокиру, пилу й інше. — Ото би тираз їдним моцним погрітись, так їден келишок йорданської водички у Василька ликнути. — Та то по дорозі до хати, — каже Стефан Бобик, можна вступити. — Ну хлопці, — мова мовою, — перебив Семко Салюк, треба дзісь трохи відпочети, а завтра брацтво до церкви на відправу й з процесйов на став. Ага! Жибим не забув. Хлопці! а завтра зрана трьох на став полонку прочистити. Ну може: Микола Бульба, Семко Язь і Олекса Рав’ян — сама сметанка. А як будете їхати на став, то подорозі возьміть з церкви ліхтарі, світло і хрест, а возьміть той «мосьондзовий» хрест, той великий. І вже зачали розходитись, коли над став прийшов старший Брат Віктор Балага і приглядаючись, моргнувши лівим оком і правим вусом, каже: О! Пєкно! Пєкно! Померзли, га? Та во мені не зимно. Взявім великі чоботи, в них є пів околота соломи, тулуб та й що мі біда зробит?! О, запишу у своїх книгах — він провадив літопис містечка — на памітку: «За панувані Семка Салюка, старшого молодечого брацтва — молодече брацтво поставило на ставі хрест року Божого 1912», усміхнувшись махнув головою та додав: будьте здорові хлопці, дєкую вам за вашу роботу. Пішов до хати, а за ним і молодь зачала розходитись по хатах. А рано полонка була замерзла, ба, і снігом цілком її замело. Лиш хрест з льоду показував, де треба її шукати. Та й таки добре нагрілись брательники, заки допровадили її до ладу. Раненько міщани: старші і молодь, жінки і Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
