Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОДЯКА 43-ій Відділ СУА ім. Олени Пчілки у Філядельфії складає ширу подяку пані Ірені Кашубинській, голові Округи Огайо за добродійне переведення показу ноші та показу декору вання печива. З глибокою вдячністю складаємо 25.00 дол. на Пресовий Фонд ’’Нашого Життя” 43-ій В ідділ СУА їм. Олени Пчілки, Філядельфія ПОБАЖАННЯ Пересилаю 25.00 дол. на Пресовий Фонд ’’Нашого Життя” та бажаю багато успіхів у Вашій цінній праці, яку Ви і Редакційна Колегія вкладаєте для українського жіноцтва в діяспорі Ольга Женецька сорочці. Тоді її приводили додому і баба пролежала 2-3 дні в коморі, поки не прохмелилась.. Тоді виходила, цілувала маму в руку і знов лишалась вірною і доброю робітницею на рік до нового запою. Можна б писати томи про тих людей. Де вони поді лись за ’’диктатури пролетаріяту” з голодом і кол- хозами? Тішуся думкою, що не дожили до ’’рай ського життя”! Наближався день Селянського з’їзду у Києві. Село наше мало вислати делегатів. Щодня прихо дили селяни за різними інструкціями. Але крім селян були ще в селі студенти есери. З ними взявся гово рити Микола, що не встрявав у наші ’’селянські” справи. Ці розмови були такі жваві, що по них не можна було знайти ні крісел, ні стола на своєму місці. Бувало Василь чи хтось інший спитається, чим скінчилася нарада. — З ким? З тими ідіотами? Та ви подумайте, кажу їм: — Як же ви без викупу поділите землю, то з чого держава існуватиме? А вони на те: — Друкува тиме паперові гроші! — Ну, як вам це подобається? Студенти, а не знають, що гроші цінні золотом, яким їх можна заступити в кожен мент! Колись вернулася Шура з лікарні і принесла вістку, що бачила німецьку частину, яка машерувала на Згуровку, де була цукроварня і маєток Кочубея. На другий день з’явилась у селі українська частина, яка мала обійти всі хати, шукаючи зброї. Прийшли і до нас. У кутку в передпокої стояла Василева ду бельтівка для полювання, але вояк, як видно, на цьому не розумівся: забрав її й заарештував Василя. — Я зараз повернусь, — сказав Василь, відходя чи. — Ну, не знаю, чи вернетесь швидко, — сказав вояк. — Я маю наказ відправити всіх, у кого знайду зброю, до Прилук. От, подумала я, посміхаючись, діждалися своєї влади! Та це ж 35 верст в один кінець! Та все ж легше стало, що закінчилося большевицьке свавілля! Але турбота була даремна. Арештувавши Василя, вояк дійсно поставив його за возом, на якому зложе но знайдену в селі зброю. Там уже був гурт арешто ваних, між якими не без задоволення Василь зав важив Дениса. Та враз прийшов комендант частини і, побачивши Василя, розреготався: — Пане докторе, а ви що тут робите? — А от тішуся, що я нарешті арештований своєю владою! Вони лягли на траву коло церкви і пробалакали весь час, поки вояки не закінчили обшуку села. Потім Василь повернувся зі своєю дубельтівкою додому, а про Дениса ми вже пізніш нічого не чули. Його не любили селяни, а ще більше жиди, з яких він уся кими ультиматумами стягав непосильну данину. На Страсному тижні приїхала до нас дідичка-су- сідка: — Ви чули новину? спитала вона ще з карети. — Я б вам дещо розказала, але боюся, що Василь Якович розсердиться... — Я? Та Бог з вами, — відповів Василь, допо магаючи їй вилізти з карети. — Що там за новина? Заспокоєна його добрим настроєм, вона нарешті випалила: — У Києві гетьмана вибрали! Ми подивились одне на одного і розсміялися, такою абсурдною видалась нам та вістка. — А ви не смієтесь, а подзвоніть по телефону до Прилук і почуєте самі! Саме надійшли Микола і Шура з лікарні і підтвердили цю вістку. Окрім того ІІІура мала ще й другу: з Лубень подзвонили телефоном, що до нас виїхали автом В. Липинський, В. Шемет і Сава Крилач: — Треба приготувати їм щось перекусити, — сказала до мене. Не було часу над тим застановлятися. Дідичка, вдоволена, що її новина виявилася правдивою, від’їхала, Микола пішов у сад, щось міркуючи, а до Василя прийшли селяни. Тож я пішла дійсно підго тувати перекуску. Десь кого 4-ої години почули ми шум авта, що наближалося. Виявилось, що наші гості приїхали по Миколу. Він бо знав Скоропадського як коменданта 10 Корпусу, а може й ще раніш, бо наш дід, а його батько був духовником родини Скоропадських. Отже гості з’ясувапи йому свої заходи оточити гетьмана своїми людьми та поставити його під український вплив. Перебули вони в нашій садибі щось коло двох годин і, забравши Миколу, від’їхали. Самі вони ледве чи знали про переворот більше за нас. Селянський з’їзд німці заборонили. Незабаром дійшла до нас вістка про розігнання Центральної Ради. Погано заповідалось усе й помимо того, що до німців усі ставилися з довір’ям, проте, шеміло нам серце, коли 6-го травня ми покидали Турівку. Василя викликали до Києва. Продовження буде Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
