Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
БРЕЙҐЕЛЬ, "ШЛЯХ НА ГОЛГОФУ” ЛІНА КОСТЕНКО То ж не була вузесенька стежина. Там цілі юрми сунули туди. І плакала Марія Магдалина, що не подав ніхто йому води. Спішили верхи. їхали возами. Похід розтягся на дванадцять верст. І Божа Мати плакала сльозами — та поможіть нести ж йому той хрест! Чи ви не люди?! Що за чудасія, дають старцям, підсаджують калік. А тут же йде, ну. добре, не Месія, — людина просто, ґгросто чоловік! Юрма гуде, і кожен пнеться ближче. Хтось навіть підбадьорює: терпи, вже он Голгофа, он Череповище! — хрущали під ногами черепи. Сказати б, зброя, це хіба єдине? Так що б зробили стражники юрбі? А в кормах тих малесенька людина тягне хреста важкого не собі. ”... Це надзвичайний чоловік, і кожен, хто був знайомий із Славком, не міг лишитися до нього байдужим. Надзвичайно симпатичний, невисокого зросту, дуже муж ній, вродливий. Він спфавляв незабутнє враження на кожного. Дуже швидкий, бадьорий, дуже активний. І щодо, скажімо, політичного життя, ліпше сказати — громад ського, суспільного життя, яке наше середовище вело, він був, мабуть, одним з найшвидших на розум, найспритні- ший.... Якщо треба було якось швидко реагувати на якусь подію, то зверталися до Славка. Він міг порадити най краще — що робити, в яку інстанцію писати, як відповісти, як скласти листа. Тяжко було уявити якусь ділянку, де Славко міг би не допомогти. Він був дуже активний і дуже співчутливий. Я думаю, він не тільки для мене, але й для всієї нашої громади на Західній Україні, став якби батьком — те, чим, напевне, був Іван Світличний у Києві. Він був другим таким осередком у Львові. Для всіх дружин політв'язнів, а нас тоді було, може, що найбільш десь до двадцяти (так як було у "Лихо з розу му”), він був і порадником, і помічником, міг зібрати якісь кошти; тоді ще посилок ми не діставали.. Але він міг організувати ті кошти і допомогти нам матеріяльно і най перше, звичайно, моральною своєю підтримкою. Він допомагав мені складати мої перші заяви. Першу мою заяву, спрямовану на захід, він відредагував, і можна сказати, навіть написав в основному. Я думаю, і не тільки мені, можна припускати, не одній жінці, адже деякі жінки й освіти не мали, так що він багатьом допомагав." Вечір, присвячений Вячеславу Чорноволові у Нью- Йорку, закінчився прочитанням уривків із його остан нього слова, проголошеного на суді в Мирному (Якутської АРСР) шостого червня вісімдесятого року. Вячеслав Чорновіл, зокрема, сказав: І хоч би хто! Кому було до того? Всі поспішали місце захопить. Воно ж видніше з пагорба крутого, як він конає, як він хоче пить. І він упав. І руки аж посиніли. Тоді знайшовся добрий чоловік: наморений, ідучий з поля Симон, що йшов додому, в протилежний бік. Коли ж завершилась вся ця чорна справа і люди вже розходилися ті, — от парадокс: заплакав лиш Варава, розбійник, не розп’ятий на хресті. Чи пожалів чи вдячен був Пілату, чи втямив, темний, раптом щось нове: що Божий Син таки іде на страту, а він, розбійник, — він таки живе. З найновішої збірки "Неповторність" В-во "Молодь” 1980, Київ "Я не буду ані полемізувати з прокурором, ані заглиблюватися в брудні деталі зфабрикованої справи. Цю невдячну ролю взяв на себе мій адвокат, який добре довів неспроможність кримінальної оболонки мого по суті політичного процесу... Про суть звинувачення скажу лише, що моє слідство і звинувачувальний висновок могли б ста ти для студентів-юристів хрестоматійним зразком того, що таке юридична неписьменність і правова неспроможність... Хоча моїй справі посилено намагаються надати кримі нального характеру, і в звинуваченні навіть не згадали, що я засланець, справжні причини кримінальної комедії вила зили і там і тут. То зі слів провокаторки виявилося, що я, по грожуючи пляшкою, кричав: "Ти знаєш, хто я? Я — одно думець Сахарова”... то в залю закритого суду на слухання формально зовсім незначної справи раптом запрошують газетярів із вказівкою — зліпити розвінчувальну статейку про "дисидента-ґвалтівника” (ось, мовляв, які вони), то раптом який-небудь свідок, забувши, за що мене судять, починає доводити, що я залишився на давніх ідейних по зиціях". На закінчення Вячеслав Чорновіл сказав, що він сумні вається, чи суд підійде до вирішення його долі не- упереджено. І все таки він вірить, що в душі кожної людини жевріють і часом спалахують іскри справедливости й особистої відповідальности. Тому він припускає, що, виходячи з обставин розглянутої справи, судді виявлять громадську мужність і виголосять виправдувальний вирок. Як відомо, цього не сталося. Внаслідок зфабрикованої владою провокації Вячеслава Чорновола було засуджено до п'яти років концтабору”. Тексти В. Чорновола на вечорі читали Марта Зєлик і Орест Кебало. Любої Дражевська
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
