Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Кульбаба. Фот о Д. Стахів Blowball. Photo by D. Stachiv. ВАСИЛЬ СТУС * * * Удруге кульбаба в долині пророста, шпиори удруге попри стежку пружиться, і молодіє в жовтих пелюстках прижухлий очерет. Ще й горобці беруться переспівати спокій і журу і тишу ковилево-полинову. Прокільчилося молодими врунами осіннє поле — зеленіє знову. Тебе ж нема. Була ти — і нема. І вдруге не пройдеш новими травами: на окрайсвіті бродиш під вітрами, під чорними вітрами чотирма. VIII. 1963 ЛІНА КОСТЕНКО * * Нехай підождуть невідкладні справи. Я надивлюсь на сонце і на трави. Наговорюся з добрими людьми. Не час минає, а минаєм ми. А ми минаєм... ми минаєм... так-то... А час — це тільки відбивання такту. Тік-так, тік-так... і в цьому вся трагічність. Час — не хвилини, час — віки і вічність. А день і ніч, і звечора до рання — це тільки віхи цього проминання. Це тільки мить, уривочок, фрагмент. Остання нота ще бринить в повітрі, — дивися: Час, великий дириґент, перегортає ноти на пюпітрі. Неповторність. Вірші-Поеми. ПОВЕРТАЄМОСЯ З ВАКАЦІЙ. Здавалося б, що час має свій точний вимір: хвилини, години, дні, тижні, місяці, роки. А все таки він для нас не однаково швидко минає. Буває час на пруженої праці, але теж відпочинку, що минає швидко, зашвидко. Іншого разу він тягнеться довго й видається, що задержався й повзе черепашим хо дом. Не лише добрі хвилини минають швидко, інколи не можемо встигнути з виконанням завдань, які ста вить перед нами наша праця. Кажуть, що щасливі не вміють обчислити бігу чи лету часу. Але й тим, хто намагається виконати важке завдання теж час минає надто скоро. А тепер за нами вакації. Більшість з нас прово дить їх поза місцем свого постійного осідку. При глядаючись, з яким настроєм, з якою настановою повертаються деякі родини додому можна заува жити, що є такі, для яких ці виїзди і поворот є джере лом спокійної радости. Вони радо зустрічають літо і перебування поза домом, але теж зі спокійною радістю повертаються до свого дому. Приходить на думку, що це такі, які вміють жити. Для них їхній дім, де живуть зі своєю родиною, місто, в якому звикли зустрічати знайомих і приятелів, а найважливіше їхня праця це не джерело трудів і неприємностей, а, навпаки наче гніздо для перелетних птиць. Воно дає затишок, гармонійне, хоч і не без турбот, співжиття з рідними і працю, яка, може, нелегка, але дає вдоволення. І коли пригглядатися таким людям, то приходить на думку: чи це просто тільки доля для них прихильна чи, може, це заслуга їхньої вдачі та стосунку до життя, його проблем? Чи таке джерело тихої радости не лежить у глибині душі, у свідомому шуканні того, що добре в даних умовинах? Не всі життєві умовини залежать від людини, але від неї за лежить, чи в даних умовинах і в тому, що приносить життя і доля, вміє шукати й бачити те, що добре, чи радше знаходить це, що зле. Повертаючись до проблеми часу, з яким часто ведемо війну, треба нам сказати декілька слів про працю в редакції. "Наше Життя” виходить в правиль них відступах часу в половині місяця. Для цього ми ведемо контрольні записи в календарі. Буває, що багато часу зуживає експедиція і поштові дні, так, що журнал приходить пізно до читачів. По правді, крім святочних побажань в журналі не має майже статтей і матеріялів, які тратять своє значення і актуальність за тиждень чи навіть місяць, але краще було б коли б приходив до читачів раніше. Тому то ми видаємо це, вересневе, число з тими матеріялами які маємо, так, що не буде деяких сторінок і рубрик які бувають звичайно. У.Л.
Page load link
Go to Top