Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
РОМАН ШРАМЕНКО ТАЄМНИЦЯ ОДНОГО молодого ж и ття І. В СОКАЛІ. В першій половині 1943 року німецько-нацист ський режим в Україні дійшов до вершка свого на хабства та терору. На кожнім кроці відчувалося поси лений окупантський утиск, з прикметами скрай- нього німецького егоїзму та зарозумілости. Поминаючи вже суспільно-політичний та культур ницький розвій українського життя, яке опинилося під пильним наглядом всяких ґавляйтерів, німці без найменшого милосердя випомповували Україну з усіх економічно-господарських ресурсів. Програмою так званих "контингентів”, здирано з українського селянина не лише збіжжя, бараболю, чи буряки, але й худобу, вовну з овець, кури, гуси, яйця, а також городину та овочі. А відчувши брак ро бочої сили, бо весь здоровий мужеський, а частинно й жіночий елемент опинився в армії, чи в допоміж них її формаціях, — німці почали інтенсивну про граму примусової висилки українців та інших на родів на роботу до Німеччини. В цей же час українська гімназія і торговельна школа в Сокалі готувалися до матури. Дирекція, учителі та учні дуже добре розуміли, що час тікає і можуть кожного дня надійти непередбачені події, які припинять дальше навчання та кінцеві іспити. Відчувалось незвичайне нервове напруження, що було супроводжене страхом перед німецьким терором, який затискався кожного дня міцніше на всіх проявах індивідуального й суспільного життя. Німці дощенту винищили єврейське численне на селення Сокаля та околиці. Його компактною масою розстрілювали в залишених поза містом большеви- ками протитанкових ровах. Була це жахлива тра гедія двадцятого віку, яку виконували частини вибранців німецького народу так зв. "Einsatz Commando”. Деякі очевидці, яких німці силою примусили засипати пізніше ці рови, оповідали про несамовиті повні розпуки сцени, що мали місце під час цих ганебних мордів. Перед масовими розстрілами деякі єврейські родини пробували тікати за допомогою українців з ґет, що багатьом і вдалося, а деякі були переловле ні. Зокрема зловлено три родини в лісі коло села По- торжиця і там їх всіх змасакровано. Німці всюди голосили відозвами, що за переховування чи поміч євреям будуть застосовані дуже суворі кари, але не зважаючи на це, багато українських селян, які дов гими роками жили в згоді з єврейським населенням, допомагали- цим нещасним жертвам Геноциду чим лише могли. Тому рискуючи життям своєї родини та своїм власним, український селянин із села Г. вивіз із ґета молоду дівчину, яку сховав у своїй хаті, побудував ши на горищі хати відповідну криївку. Дівчина ця була донькою визначного єврейського підприємця, якого разом з дружиною розстріляно пізніше. Син його, що втік раніше з ґетта, живе нині в СССР. Сокальське ґетто.яке було досить велике, зовсім опорожніло і світило якоюсь неозначеною тривогою та подихом холодної смерти. Українці не спішились займати ці квартали, які століттями належали євреям, розуміючи вповні всю оцю людську трагічну драму, що розігралась на їхніх очах. Український Сокаль над Бугом, як і вся його околиця, переносили німецьку окупацію з почуттям відповідальної терпеливости та з очікуванням, яке справді не мало великих виглядів на краще. До 1939 року польська окупація, тоді до 1941 большевики, а тепер німці... На українській землі господарили займанці, які в нашій хаті диктували нам наше життя: його зміст, і його форму. Парадокс, що й до сьогодні ставить перед нами знак запиту. II. ВИР ПІДПІЛЛЯ... Окружний Провід ОУН влітку 1943 року відбував свою конференцію на Забужжі (передмістя Сокаля, положене з другого боку Бугу), де виразно постало питання протиставитись дальшому німецькому те ророві й грабуванню українського селянина. Всім ставало ясно, що годі довше приглядатися цинічній політиці гітлерівських "іберменшів”, яка зво диться виключно до задоволення німецького живо та та безцеремонного ”еґо". Щораз частіші написи "Nur fur deutsche” появлялися в різних житлових об’єктах, відпихаючи автохтонів на задній плян, або зовсім забираючи їм будь-яке право на власне життя. ОУН розуміючи всю складність боротьби з нім цями, як і досить близькі можливості приходу назад большевицьких армій, старалась зберегти свої кадри, не розконспіровувати їх і приготовлятись ґрунтовно до глибокого протибольшевицького під пілля. Але події щобільше розбурхувались! Кожного нового дня приходили якісь удари від німців, що при мушували стискати п’ястуки. Тому ОУН і постанови ла обережно, але рішучо протиставитись і вказати німецьким зарозумільцям, що українцям ввірвався терпець... По двох днях нарад учасники конференції роз’їхалися на свої місця призначення. Повітовий провідник Сокаля, молодий та надійний револю ціонер, матурист сокальської гімназії, Ярослав Меда, повернувся до міста. Саме була облава німецької "Schutzpolizei”, яка виловлювала молодих людей до Німеччини на роботу. Пострілом у голову його було вбито, коли він не затримався на німецьке знена виджене ’’гальт”.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
