Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПІСНІ НАШОЇ молодости (З НАГОДИ З’ЇЗДУ Б. УЧЕНИЦЬ ЛЬВІВСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ СС ВАСИЛІЯНОК, ЩО ВІДБУВСЯ 7-8 ЧЕРВНЯ 1980 р. НА СОЮЗІВЦІ) Десь п о м іж зорями народилася пісня. Іскрами метеорів вдарила об землю, здрігнулися скелі луною звуків, дзвонили дерева, тремтіли листки. Квіти схопили пісню у келихи: Пийте зоряне вино, хмеліться і співайте! І справді ми співали і хмеліли піснею. Пісня була зелена і ми були зелені, буйні і шалені молодістю і надіями. Ми грались у "зелене” з нашою молодістю, нашою школою, нашими учителями, яких ми тоді професорами величали, і співали, співали... Піснею починався кожний шкільний день, замість молитви лунала коляда, або "Христос Воскрес”, для нашого катехита о. Хомина співали ”Ми тебе любим”:, кожна пора року мала свої пісні. — На великій перерві треба було заспівати котромусь із учителів наперекір, для того складались пісні зі смішними словами під усякі мелодії. Також часом насміхались ми піснею з деяких молодших чи старших від нас товаришок. Пригадуєте, як це було: "Грім-баба, грім-баба, яка з тебе дараба"! — вже й не знаю, кому ця пісня була призначена. — Піснею виливали ми своє невдоволення, висловлювали насміх або й злобу, часом це був опис ситуації у даний момент. Ми мали свої улюблені пісні для усяких дій: коли роздягалися на руханку у т. зв. шатрі, обов’язково лунала ”Ой продала дівчинонька спідницю”, на що бурею влітала мати Северина, кричала: ’’маєте великі претенсії, а малі успіхи” (Не знати, що вона тим хотіла сказати, бо ми назагал дуже добре вчилися, наша кляса мала розумних і талановитих дівчат. Але, м. Северина нас не вчила, нас не знала і нас не любила). На цей крик з’являвся наш директор, д-р Щурат і теж висловлював нам піднесеним голосом ’’догану”. Ми стояли тихо.напів роздягнені, і тільки чекали, поки вони викричаться і заберуться до канцелярії. Тоді ми співали: ’’Реве та стогне Северина, до небес голос підійма. Шурат, потор гавши за вуси, кричати їй допомога". Хтось дотеп ний додав дальшу стрічку, мабуть Дарка: "І Лев відважний на ту пору тихцем із кляси виглядав і зі страху дубові двері то замикав то відчиняв”. Третя стрічнка була: ”Ще треті дзвони не дзвонили, в клясі ніхто не гомонів. Лише матки перекликались а Лев дверми раз-у-раз скрипів”! З д-р Левом ми були в згоді, він провадив драма тичний гурток, у якому пів нашої кляси брало участь, бо ми були дівчата охочі до всяких муз. А попав він у цю пісню тільки припадково. — Для нього ми окремо співали: ”Ой ходжу я понад річку тай пацьорки силю, серце ми ся розриває за тобов, Василю”! На руханці легко було вивести з рівноваги пані Суховерську, яка мала популярне порекло "Каська”, коли до ритмічних вправ співали ми невинну пісеньку ”У лісі літом я би жив-жив-жив, бо в лісі літом рай- рай-рай, там свіжий воздух, тінь дерев-рев-рев-рев, і холодний ручай-чай-чай-чай-чай-чай-чай- ..” Тоді Каська до мене: Панна Прокопович, ти дуже премудра, вже досить того ”чаю”! Алеж, прошу пані, це дуже весело... Іди, зголосися у пана директора! Тут усі починали протестувати: Ми всі співали, ми всі підемо! Тоді Каська усміхалася, і ми вже чемно співали і чемно вимахували руками так, як вона хотіла. На ’’Катапулю” — Ластовецького ми мали спеціяльно зложену пісню, де говорилося про те, що він хоче бути Сократом. Знова "Татко” — Чучман дуже любив, як ми співали хор із Софоклової Антигони, або Горацієве ”0, навіс референт!” ’’Татко” мав свої спеціяльні вислови і мудрощі. Ось одна мудрість: Панночки, за позволенням, прошу мені вірити, дорога до правди є важливіша як сама правда, тому я до школи щодня йду іншою дорогою! — Тож ми також викручувались від його нудних лекцій співом "Актіс аелію” .. — Я ще до сьогодні чую лагідні і чисті сопрани Олі і Марійки, сильні і дзвінкі меццо обох Стеф, Марусі, Галі, Наталки і Ірки, дещо глухуваті Славки, Дарки і Дусі, гарні альти Олі, Марійки і Стефи, і контральто Люби. Мені, звичайно, припадало співати або зі сопранами, або з контральтами, як вимагала потреба. На великій перерві ми збирались під вікном директора на подвір'ї, дивились на зелений сад і співали ”Гей, у полі та вітер віє”... Звичайно, хтось привозив нову пісню з вакацій, Стефа сідала за фортепіяно і нас учила. Вона теж учила нас з нот "Уже скотилось із неба сонце”, або чогось іншого, — що нам тоді сподобалось. При всякій нагоді співали ми стрілецьких, пластових та патріотичних пісень, бо над усім нашим життям витала Україна... Пів нашої кляси співало в хорі. Молодшим хором провадила пані Надраґа. Там співалося про сиве пюююююрце в тихім Дунаї, про добру з медом паляницю, або про те, що минула вже зима. Пані Надраґа була вдягнена в синю оксамитну сукню з великим декольтом на ... плечах. У старшому хорі співалося вже зовсім щось інше. Наш улюблений україніст, Микола Матіїв-Мельник мав назву "Проблема”, але ми не мали з ним проблеми, бо він гарно вчив, гарно сам співав і мав Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
