Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
пісні) — змінений Ліною Костенко. Гриць сам випиває отруту, що Маруся приготувала собі.... Це поетична справедливість для героя, що зрадив свою власну душу, свою власну правду. Це клясичний трагедійний акт, коли герой платить життям за момент зради самого себе.... Друга категорія осіб у цім творі, це Чураї, це філософ — сопутник Марусі на прощу, це вічно вір ний і відданий Марусі козак Іван Іскра, це той, що під час суду запитує, як це так, що зраду людини суди ти як рівну зраді народу: "зрадити державу — зло чин, а людину?”. Тут не договорено, що Гриць не тільки відходив від турбот за свій нарід, від активної оборони своєї землі, що він ставив на перше місце матеріяльні багатства світу цього. Це вічно актуаль на тема. Тому у творі також описано зрадника Ярему Ви- шневецького: уломок лицарського роду, мучитель власного народу. Вишневецький пішов ще кілька кроків далі. У нього не було навіть моментів вагань. Подібні пере кинчики це ті, що співпрацювали з окупантом, це ті, яким байдуже було будь-що поза власними виго дами. До них Маруся Чурай звертається: Ой люди, люди, Божа подобизна, до чого ж ви цю землю довели?! Болючі й жорстокі розправи наїзників, що про стягали руки по багатства України, довели до того, що ”пів України — то козацькі вдови". А козаки, обороняючи свою правду і своє право, знали, що: ...стоїмо ми на своїй землі. А ви тут хто такі? Стояли б десь на Віслі. У нас тут гетьман, у вас там королі. Були б і ви, і ми таким би чином дома. Це так поетка висловлює підставу на сусідське співжиття та справедливість. Та так, як було, то й світ не знав у чому справа. ....історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров’ю на своїй землі ... піснями і невольницьким плачем.... Тому співці-поети мають особливу вартість, їх не можна заступити, як це сказав під час суду козак Іван Іскра: Ця дівчина не просто так, Маруся. Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа. Устами Марусі Чурай та соток інших піснярів і поетів історія народу, душа народу житиме, як і Марусин батько: Тепер він з нами в радості і в сумі. Збагнуло серце вражене моє: пішов у смерть — і повернувся в думі, і вже тепер ніхто його не вб’є. То чи дивно, що Ліна Костенко будує свій твір так, що Богдан Хмельницький не дозволяє Марусю вбити? Таку людину, що її рідня стільки дала для народу, що вона сама дала своїми піснями? В остан ній момент перед стратою прочитано гетьманський ЛІНА КОСТЕНКО Ой, із загір’я сонечко, з загір’я, із-за далеких марев і морів. Щоранку йде в холонучі сузір’я одвічний дим одвічних димарів. Чабанська ватра тліє коло заватри, на довгій палі шелестить стіжок, і бурелом громоздко, мов гекзаметри, лежить у лісі поперек стежок. Співає ліс захриплими басами, веде за повід стежечку худу. І це вже, певно, зветься небесами, бо я уже над хмарами іду. Тут, в небі, тихо. Ані шум потічка, ні вітру шум, ні пташка лісова. І тільки десь Іванова Марічка із того світу кличе його: — Йва-а-а!.. Неповторність. Вірші — Поеми наказ. Марусине життя врятовано, та вона сама вже була "по той бік сонця і життя”. Співати більше вона не могла. Вона сплачувала так свою власну провину, що також на момент захиталась і приготувала отруту, хоча б тільки для себе... Маруся не отруїла Гриця. Рятуючи її Хмельниць кий підсвідомо виконує акт справедливости. Та головне те — що гетьман в імені народу побачив, що Маруся не зрадила своєї держави, та що не треба між братами вести порахунків і карати на смерть тоді, коли є час великих розрухів і війн. А поети зокрема потрібні народові, бо ж — що помагає не вгашати духа, як не співцями створені пісні? То ж коли малий суддя Полтави, зацікавлений тільки спокоєм міста, не розумів ситуації та вартости Марусі, — великий гетьман держави розумів. Ліна Костенко висловила це понад 20 років тому: Різні бувають естафети. Передають поетам поети З душі у душу, Із мови в мову Свободу духу і правду слова .... І ось у цім історичнім романі Ліна Костенко тепер знову контрастно виявляє поведінку з одного боку тих, яким вигода та маєтки понад усе, тих яким усе одно, щоб тільки не бути проти чогось, тих, що перейшли на бік ворога, тих у кого душа роздвоєна, та з другого боку — тих, що боронять свою правду і право, тих, що передають З душі у душу, І з мови в мову ..... Це є справжня Маруся Чурай з 17-го, чи будь- якого століття. Це є головна думка твору Ліни Костенко. Лариса М.Л. Залеська Онишкевич
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
