Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ОЛЕКСА СТЕФАНОВИЧ ЛЕОНІД МОСЕНДЗ ГЕТСИМАНІЯ Смертельний піт лице кривавить... Іде до них, найближчих цих: ’’Які ж бо ви!.. Години навіть Не можете для мук моїх”... Не доказав, не міг. Заплакав. Лежать і сплять собі утрьох. Підвівся й знов поклався Яків, Щось зо-сну викрикнув Петро... І знов до батька свого... Знову Криваво вмилась його твар... І знову келех, повен крови, Вгина вгорі долоню хмар. ”0, пронеси цей келех, Отче, Коли це можна... Пронеси! ...Але не так, як син Твій хоче, — Хай буде так, як Ти даси!..” Ні з місця, — вріс у хмару келех... І вже вриваються у сад Огні некликаних факелів, Вже розливається їх чад. (’’Християнський шлях”, ч. 15, 1946) ній і виховній роботі. До тих останніх належало по дружжя Ратичів. Василь Ратич став професором гімназії Рідної Школи, Ганна Дмитерко-Ратич була активна в Союзі Українок, Рідній Школі, Просвіті, заложила також в Рогатині філію Музичного Інститу ту ім. Миколи Лисенка. Провадила з чоловіком хлоп’ячу бурсу при гімназії, а в часі Другої світової війни дівочу бурсу. Минали роки. Ганна Дмитерко-Ратич виховала чотирьох синів. Прийшла Друга світова війна. Два старші сини зголосилися до Першої Української Ди візії Української Народньої Армії. Вернувся найстар ший син Олег, молодший Володар поляг під Бродами. 12-го березня 1944 р. родина Ратичів виїхала на захід, зупинилися у Байройті, де всі працювали у фабриці порцеляни. По закінченні війни родина жила в таборі в Байройті. Ганна Дмитерко-Ратич була активна в Пласті та Об’єднанні Українських Жінок Німеччини. У березні 1949 р. родина переїхала до Америки і поселилася в Нью Джерзі. Тут Ганна Дмитерко-Ратич заложила 65-ий Відділ СУА, на початку очолювала його, опісля була активна до кін ця свого життя. Організувала теж новацькі рої Пласту, була членом Братства УСС-сів. Союз Украї нок Америки мав шану іменувати її почесною член- кою. Шанувала її українська громада. Через довгі роки ми звикли бачити її у почесних президіях різ них з’їздів і конгресів. Який жаль, що вже більше не будуть на нас дивитися з підвищення ці розумні, вдумливі очі, який жаль, що ця повна гідности і пова Христос воскрес!.. Воістину воскрес!.. Стук-стук хрестом... Роздалась навстіж брама. Десь морок днів, страсних імлою, щез... З осяяного радісного храму лине у ніч воскресний спів небес, та з вітром весняним на перегони перекликаються через ліси ізнов метальних мов лункі потужні тони. О, Смерте! Де тепер твоє жало? О, Пекло! Де твоя поділась сила? Довкола сяйво, квіти і тепло... Христос воскрес!.. Тендітний брязк кадила... Старих хрестів заквітчане чоло... І жайворонків пісня многокрила... Ні, ми не вмерли! Лиш тамуєм дих! Бо Він не мертвих Бог, але живих! ги постать, відійшла навіки. Коли Ганна Дмитерко вперше покидала рідний дім, щоб включитися до Українських Січових Стріль ців, так описала свої почування: ’’Мене немов палила якась горячка і гнала мене з дому — мене кликав обов’язок”. Та гарячка палила її через ціле життя, а обов’язок кликав її до останніх днів життя. Ганна Дмитерко-Ратич була нашим звеном із світлим моментом історії, символом визвольної боротьби. З її смертю це звено урвалося, давні події переходять в історію. Хотілося б вірити, що молоде покоління в батьківщині і на еміграції збереже її духову спад щину — почуття обов’язку супроти України та правдивий, глибокий патріотизм, що були дорого вказом її життя. Хотілося б вірити, що в останніх хвилинах прига дала вона з надією в серці слова Богдана Лепкого, які він виголосив на академії напередодні здвигу в червні 1914 p.: "А я вам к а ж у — день іде, І йде така година, Кордонів ж а дних не буде, Лиш даль далека, сина...” Хотілося б вірити, що коли знову заграють сур ми та пролунає поклик до боротьби за вільну собор ну Україну, повстануть тисячі таких, якою була Ган на Дмитерко. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
